Москалям

Не великий, не братній народе,

Виліз ти із болота Русі,

Та чомусь, в тебе думка з`явилась,

Що тебе мають слухатись всі!

Малодушне, брехливе створіння,

Що терпіло жорстоких царів,

Сам своєї ти тіні боїшся,

Бо насправді, ніколи й не жив!

Ти не знаєш, що значить "свобода",

Слова "честь" ти не знаєш також,

Прославляєш ти своїх тиранів,

І плазуєш поперед вельмож!

Твоя доля - сидіти в болоті,

Із якого на світ виліз ти,

Де тобі іще кимсь володіти?

Гірше тебе раба не знайти!

Недобитий, недобрий сусіде,

В тебе руки по лікоть в крові,

Через тебе загинули діти,

І жінки, і старі, й молоді...

Тою кров`ю, колись, захлинешся,

Бо пролив ти задарма її,

Не заслужиш ніколи прощення, -

Проклянуть весь твій рід на землі!

Жалюгідне твоє існування

Буде гіршим від смерті тяжкої,

За діяння твої всі безбожні,

І за ріки пролитої крові!