З перекладів американської класичної поезії

Шен Сілверстайн - /1930 - 1999/

запрошення

як ти казкар мрійник брехун

бідний старатель покупець

ще й невгамовний говорун

заходь до нас хай йому грець

зігрієшся біля вогню

заходь

заходь

22.02.25

***

фортеця

про цю фортецю я вже чув

по ній блукав як у в ві сні

ось тут я є, а тут я був

десь тут фасад і десь був тил

я в цій фортеці був ледь ледь

лиш увійшов та й вийшов геть

22.02.25

***

битва

слухай

це була одна із перемог моїх

битва тоді вночі була страшна

ні

ну ні так ні

22.02.25

***

Прапор

зірка штат Аляска

зірка штат Небраска

зірка штат Дакота

зірка Міннесота

зірок так багато Мен

потім Айова

далі

забув чесне слово

22.02.25

***

Сара Тісдейл - /1884 - 1933/

серце в тягарі

туга така що і пісень нема

от тільки осінь тягне гілку плід

майже пройшло життя а що зима

то ображатися повір не слід

не заспіваю я тобі пісень

то не біда от от той плід впаде

і в сутінках коли погасне день

тихенько знаю ти його візьмеш

22.02.25

***

алхімія

завжди тинуся серцем вгору

як квітка мала до дощу

хоча давно я серцем хвора

ніяк цю біль не відпущу

хочу навчитися у квітки

забути хміль гірких образ

__________

дощі лишають мокрі цятки

душа лишає цятки фраз

22.02.25

***

м'яко хлинуть дощі

м'яко хлинуть дощі і запахне земля

і круки полетять як завжди на поля

жаби будуть співати свій старий мотив

затремтить на вітру блідий колір зі слив

і над тином малинівки як і завжди

будуть знову літати туди і сюди

і не буде війни тих хто знав і не знав

підсумок підіб'ється кінцем усіх справ

лиш птахи та дерева і ліс навкруги

людський рід зник назавжди за тої війни

буде день буде ніч буде світло і тьма

не помітить цей світ те що нас вже нема

22.02.25

***

ставкові лілії

невже забув ти сон ставкових лілій

високо в горах в сутінкових водах

вологий запах терпкий і попрілий

лиши свій страх та попри всі негоди

вертайся а якщо не пам'ятаєш

лишайся там в краю рівнин і прерій

_______

а як колись ти вірш цей прочитаєш

згадай той сон дурман озерних лілій

22.02.25

***

Сэндберг Карл - /1878 - 1967/

дівчина мрії

ти як вода що зливою проллється

коханням перетворена прийдеш

морського бризу шелест відізветься

і сонця в небі кольоровий фреш

бо ти миліша навіть едельвейсу

і дивно експресивні твої руки

з якої далини з якого рейсу

з якої мрії ти якої муки

звідки прийшла ти о дівчина мрії

яке кіно тебе на світ явило

22.02.25

***

Джон Гринлиф Уиттьер - /1807 - 1892/

у шкільні дні

до школи заросла стежина

усе навколо в реп'яхах

а поміж них лози ожини

жебрак якісь спить в лопухах

збитків всередині немало

куди рукою не вкажи

і там і тут ініціали

попрацювали так ножі

вульгарні написи по стінам

і з м'ясом вирваний поріг

сміття аж майже по коліна

і добрий шмат життя пробіг

йому згадався день зимовий

сонце блищало на снігу

і як він біг тоді до школи

захекавшися на бігу

вона була наче у смутку

а він стояв як істукан

вона пройшла доволі хутко

лишивши лиш думок дурман

мабуть отак воно і було

тоді ніяково йому

до того ще в грудях штрикнуло

а щастя а чи на біду

зима мороз сніг навкруги

незвичний до того непокій

як же до неї підійти

як він незграбний худощокий

та далі було як вві сні

і фартух її темно синій

очі її ясні ясні

він буцім відчував провину

коли сказав

твоє ім'я

готовий славити сурмити

і присягаюсь небом я

що буду лиш тебе любити

вона дивилася ласкаво

і сталось все саме собою

потім життя було цікаве

збігали день за днем юрбою

______

трава на дівочий могилі

кущиться довгих сорок років

посивів він памяті хвилі

не мають пропуску і строків

він сам живе багато тих

хто поруч і крушаться разом з ним

22.02.25

***

Річард Вілбер - /1921 - 1917/

порада пророку

коли прийдеш а ти прийдеш я знаю

до цього безладу в якому ми живем

себе пошкодувати лиш благая

у Божеє ім'я в світі земних проблем

ти не лякай нас смертю у безодні

визволи краще від мови війни

і всіх ідей що світу чужорідні

що с кожним днем нас тягнуть до біди

може і добре там де нас немає

і листю не до нас і сонце просто так

щастя нема тільки лиш час збігає

і де не подивись усе недобрий знак

так розумієм тільки очевидне

а иншого нам поки не дано

може і сенсу нам в житті не видно

культурний ні ландшафт нам все одно

роки життя тануть як хмари в небі

і прослизають в темряву густу

лань білохвоста ось і їй щось треба

і теж якусь чекає новину

а десь в глибинах сум'яття форелі

і її теж згубний несе потік

і моделює як той Ксанф моделі

до поки час життя в ніщо не стік

невже ж ті дзеркала не розіб'ються

мова війни ніколи не помре

скажи пророк куди думки несуться

у тих усіх хто на землі живуть

троянда нашого кохання не зів'яла

душі цикада не співає буркотить

вона надію в цього світу вкрала

до поки вдалині щось гуркотить

ти запитай себе пророк як в цьому світі

протриматись та зберегти серця

23.02.25

***

Елінор Уайлі - /1885 - 1928/

Офелія

про нього біль таїться

в кучерях золотих

лишається молиться

щоб день поволі стих

щоб до зими дожити

волосся підкопив

і з вітром ворожити

і з сонцем аби жив

вода готує зустріч

холодна як граніт

коли покриє плечі

кучері розпрямить

23.02.25

***

Роберт Фрост - /1874 – 1963/

відблиски що вислизають

мій поїзд мчав кудись у далечінь

в вікні майнула таємнича квітка

та я не встиг розгледіти її

і вийшов б з поїзда якби от тільки міг

а поїзд мчав і мчав у далечінь

а я сплітав вінок із квітів тих що є

та квітка не люпин що не росте в піску

і не дзвіночок біля хати синій

поблизу старого тунелю паросток

росте на згарищі а майже промовляє

то був лиш відсвіт виблиск так натяк

то було марево якщо ти щось і бачив

в відблисках сонця нам дарує Бог

осяяння захоплення і щастя

24.02.25

***

закрийте вікна

закрийте вікна хай мовчать поля

і хай дерева викажуть свій смуток

птахів не чуть вони не говорять

це вже забуто

ще довго до розливу талих вод

ще довго до весняної капелі

закрийте вікна вітер не співає

а тільки виє

24.02.25

***