смндром смерті(;

я відчуваю, що більше не дихаю -

це всього лиш рефлекс.

я відчуваю, як порожньо у моєму будинку - це всього лиш ілюзія.

я знаю, що на мене чекає смерть,

не знаю чи обійду.

я знаю, що на мене направлений пістолет, не знаю від кого.

я не знаю на що чекати,

не знаю, як правильно жити,

як потім когось навчити.

я сама не навчилась бачити світ,

розрізняти білий і чорний,

і тихо шепотіти біжучим у слід,

щоб дати собі знак "червоний".

я більше не бачу, все стало прозорим,

я дивлюсь на світ, наче він білозорий,

а на ділі не видно чітких кольорів;

я не чую ні криків, не розрізняю ні голосів.

на тлі білий шум, а я пляма зі слів.

я не відчуваю гарячих дотиків

чи людського тепла.

я покрита мертвим холодом,

я блякла стіна.

я не знаю чому працюють досі мої кінцівки,

моєму стану немає конкретної оцінки.

я більше ні до чого не прагну,

я розбитий корабель,

це синдром Котара чи я дійсно відчуваю свою смерть.