Ми скоро зустрінемося...

Ми не прощаємось…

Ми скоро зустрінемось…

Навіть якщо це інші виміри,

Ми все одно з тобою обіймемось...

Так буває:

Просто у кожного своя місія.

У когось — початок…

У когось — фінішна…

Не сумуй: ми з тобою радітимем,

Ще почуєм пісень, солов'їної,

Прохолоду весняну відчуємо,

Поговоримо тихо із вічністю.

Не зважай, так буває у кожного:

Щось втрачаєм, а щось і знаходимо.

Ночами холодними журимось,

А ранком чекаємо сонечка.

Ми побачимо, все як змінилося,

Ми зустрінем тих, з ким прощалися,

І ми міцно знову обіймемось:

Часу розлук — не відчувалося…

Діти весело гратимуть в піжмурки,

Ніби очі війни їх не бачили.

Ми пробачимо всім усі помилки:

Все заграє іншими фарбами...

Ми попросимо прощення в близького,

Може, щось, що не так було сказано.

До землі низенько поклонимось,

Доторкнемось з небес,допоможемо…

Ми приходити будемо з вічності:

Ранком збудемо сонця промінчиком,

А в ночі скинем з неба зірочку,

Щоб могли пригадати омріяне…

Щоб ви всі хотіли і мріяли,

Цінували людину й хвилину!

А ми вас все одно зачекаємо,

Ще застане вас ваша година…

Ми все одно з тобою обіймемось.

Летить час — пришвидшує кроки…

Ми усміхнені будем стрічати вас

В інших вимірах… Біля порогу…

Травень/червень 2025 року