"Чорний чай з перцем"

Сонце цілує небо,

хмари обіймають простір.

Я шепочу тобі на вухо,

що кохаю тебе, досі.

Чисто-тихо малюються образи,

вільно-кволо танцюються роздуми.

Видихаючи важкість крізь поручні,

розриває під тиском у сторони.

Чорний чай з перцем не зцілює рани,

кава із печивом кидає в сонливість.

Проживаючи дні так повільно й старанно,

на очі спадає туманно-солодка мінливість.

І, прокинувшись зранку від променів,

та відчувши в повітрі життя.

Небо радо купається в просторі,

від якого посміхаємось,

ти ,(кома)

я.

09.09.25