Пригоди собаки на ім'я Лайк

Я — безпородний пес, як то кажуть, дворняга. Зовуть мене Лайк. Маю видовжений тулуб, як у такси, окрас — як у вівчарки, та мисливські навички. В основному полюю на курей. Іншої живності для полювання поблизу не знаходжу.

Я добрий пес. Люблю, коли мене гладять і говорять мені гарні слова. Тож, коли я бачу людину, то щодуху біжу до неї й підставляю свою голову для ласки. Мабуть, це моє ім’я так на мене впливає. Адже я Лайк — значить, вподобайка. Всім подобаюся, і всі мене люблять. Я також усіх люблю й нікого не ображаю. А кури — так то спрацьовує мисливський інстинкт. Я в цьому не винний.

У мене багато друзів. Загалом це безхатні собаки, які бігають вулицями містечка, де я проживаю. З ними бачуся рідко, бо живу в закритому дворі біля будинку моєї хазяйки. У мене є свій будиночок із двох кімнат: одна відкрита — це, так би мовити, тераса, а інша утеплена — моя спальня. Біля мого будиночка завжди стоїть миска з їжею та водою.

Інколи, коли хазяйка йде до магазину, вона бере мене з собою. Для мене це велика й радісна пригода. Прожогом вибігаю з двору і щодуху біжу вулицею знайомим маршрутом. По дорозі вітаюся з друзями, а інколи, задля розваги, погавкую на них. Це весело.

Хоч я і добряк, та голос у мене грубий, грізний. Коли гавкаю, мене бояться. Я знаю свій обов’язок: захищати хазяйку та її майно від недоброзичливців і злодіїв. Тож, коли хтось хоче увійти у двір без дозволу, я грізно гавкаю. Хто не знає моєї доброї вдачі — той боїться. Я не ображаюся.

Одного разу по дорозі в магазин я впіймав чужу курку — спрацював інстинкт. Тепер ми ходимо до магазину іншим маршрутом — там, де немає курей. Та це і добре, бо цей шлях трохи довший і можна більше погуляти. Як то кажуть, усе, що не робиться, — то на краще. Це правда.

У мене є давній друг — собака з грізним ім’ям Вульф. У перекладі з німецької мови це означає «вовк». Маленька чорна собачка породи той-тер’єр, розміром із кішку, вся скуйовджена, на високих тоненьких ніжках-дротиках і дуже зла. Завжди готова когось вкусити. Мабуть, ім’я наклало свій відбиток на його характер. Вірно кажуть: як корабель назвеш, так він і попливе.

Я — Лайк. Отже, вподобайка. Усіх люблю, і мене всі люблять, гладять по голові, тискають в обіймах. А Вульф — вовк. Хоч малий, та характер вовчий, кусючий. Усі його бояться. Тільки з хазяйкою в нього взаємна любов і ніжність. Навіть її онукам він інколи показує зуби. Вовк він і є вовк.

Ось таке моє життя — життя собаки-вподобайки.