Просто лампа

Коли вже з'явиться воно?

Он те велике й тепле,

Досяжне щастя в формі кола.

Без нього холодно й сумно.

Минають дні мої життєві.

Пам'ятаю той момент,

Першу зустріч і кохання.

Як радісно шпурнув я уперед.

Від хвилювань втрачаючи свій розум.

Не обійшлося без болю, звісно.

Та й грець би з ним.

Ще б ударявся сто разів,

Аби побачити це знову.

Тож чому ці велетні могучі...

Із силою ховати світ у ніч.

Вбивати помахом кінцівки.

Чому всі зникли з свого лігва?

Невже життя їх меньше за моє?

Чи взяли із собою спалах мого серця?

Унесли в далечінь,

Де комасі й не насниться.

Не хочу хутро велетнів я їсти.

Не гріє більше те кохання.

Зостався тільки небосхил,

Той, заборонений старцями.

Минають злічені години.

Знаю де шукати моє щастя,

Та чи долечу я до нього...

@DeadNeko 2026