Між тіней
20040
Все ходиш по лезу чужого ножа,
Щодуху ковтаючи схований біль.
За обрієм зникла до щастя межа,
Її з горизонту змела заметіль.
Всі вдалі події добігли кінця,
Зітліла надія чекати весни.
Ще вчора улюблені серцю місця
Покрились туманом похмуро-рясним...
Ти знову блукаєш між сірих тіней,
В повітрі минулого вловлюєш слід.
І більше немає ніяких ідей:
Лиш двері закриті та стрілка — в обхід.
©️ Любов Інішева (січень 2026 )
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯