Він та Амур

Розпочав полювати на мене

Той пернатий, що зветься Амур.

Кажуть, влучно, падлюка, стріляє.

Кому в серце, а кому і в шлунок.

Свобода волі мені належить

Не віддам тій істоті її.

Відхилився у бік від стріли,

Та міфічний лишень скривився,

За свій лук міцніше схопився.

А шпагат, що в повітрі відбувся,

Врятував від неволі мене.

Я ж не Нео! Що він надумав?

Свист за свистом потоком іде.

Тільки із цілим серцем можливо любити.

Усе інше – пута мук.

Я не дам істоті своє розбити.

Зупиню час при потребі.

Щирість свою залишу для себе.

Буду кохати, як вмію сам.

Цілісне серце для любові – потреба.

Схопив нальоту посилку,

Відправив назад відправнику.

От тепер Амур дізнається,

Чи розбите серце це правильно.

Лишень цілісні душі спроможні любити

Все інше – лабіринт страждань.