Петро Гузік "Валентинка"

20068
Публікація: 14.02.2026
Вірш
Завершено

Коли ти щоранку ідеш на роботу

То думай про те що скоро субота!

Коли твоя кохана говорить:

я тебе люблю

Її гнилі слова дорівнюють нулю!

Кохання це блять ненависть!

Кохання це ненависть,

Що полюбляє вбивати,

Повільний вирок

Без дати страти.

І якщо досі болить —

Значить ще не кінець,

Значить ти живий, а коханню пиздець.

Кохання — це пастка

З м’яким, теплим дном,

Ти падаєш повільно,

А по відчуттях як бетон

Ти хотів лиш любити,

Хотів лиш кохати

Ти віддав усе

Тій хто вміла лише брати.

"вічне" кохання живе

Рівно кілька хвилин,

До першого страху,

До зручніших причин.

Кохання — валюта,

Ніжність — товар,

І той, хто любить сильніше,

Як завжди програв.

Вона міняла маски

Швидше, ніж ти біль,

Сьогодні ти всесвіт

А завтра — бруд, лайно, пил.

Сьогодні «ти мій»,

Завтра «не пиши»,

Нехай тепер її почуття

Чорніють в душі.

14.02.2026

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі