Діалог

Довкруж зима, січневі хуртовини...

Зігріє кава тепла, як завжди.

Не тішать зовсім ранішні новини,

Бракує світла й знати б, як там ти.

Твої ж слова вміщаються у тишу.

Так, ніби йдеш востаннє на трамвай,

І замість слова, що зігріє душу,

Звучить сумне приглушене "прощай"

У снах моїх ведеш себе, як вдома...

Читаєш вірш, так схожий на пролог.

Можливо, це лише зимова втома?

Бо я б хотіла довгий діалог.

©️ Любов Інішева (17.01.2026 р.)