❤︎
00019
Я твóю ýсмішку хутко зашию,
Голкою гострою, ниткою срібною,
Стібки будуть рівні - тримаю за шию,
Ти вже відчуваєш себе непотрібною?
Метелики в очі, у вусі павук,
І бачити, й чути тобі це не варто,
Блокуй всі думки, блокуй кожен звук,
До тебе давно слід поставити варту.
Замкнуться вуста візерунком із шовку,
Слова вже в капкані, наступні - емоції,
Ти їжу давала лиш темному вовку,
Для світлого лúшила... жодної порції.
Застрягли у горлі усі твої крики,
А біль вже давно переповнює чашу,
Не вийде утримать звіринії рики,
Безсилля закінчить історію нашу.
(19.12.2025.)
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯