Тепло, що живе у серці

Я закутаюсь сильніше

В ковдру теплу, кольорову,

Пригадаю теплу осінь,

Без причини, так, до слова.

Пригадаю спів ранковий

Навесні у тіні саду,

Й меду смак терпкий, квітковий,

І густу зелену м’яту.

Пригадаю збір врожаю,

Як саджали вдома квіти,

Аромат смачного чаю,

Все, що змушує радіти.

За вікном моросить рясно,

І туманом все покрито,

А на серці тепло й ясно,

Цими спогадами звито.