Не копай мене глибше — побачиш, що я пуста

Не копай мене глибше — побачиш, що я пуста,

Бо все, що зовні, — лише яскрава мішура.

Накинутий костюм нашвидкуруч

Він зрозумілий та зручний для тих, хто поруч.

Сотні думок, роздумів, порожніх мрій

лунають і гаснуть у хорі німих надій.

Загорнуті в щебет веселих жартів та розмов —

не мають значення й гинуть у пітьмі

Та інколи проковзувала думка:

Коли й чому з’явилася ця пустка?

Пильніше придивившись до твого світу,

Натрапила на слід свого життя.

Моє кохання, сила й вогонь у серці

пройшли крізь тебе й зникли в небуття.

Бо ти — та посудина пуста й нікчемна,

що висмоктує енергію й життя.

18.02.26