— Рад бачити був … заходь як-небудь.

Не бачу тебе й не чую ні слова,

хоч ти так близько навпроти стоїш.

Блукають десь поряд думки мимоволі —

стараюсь вловити розмови я суть.

Хотіла при зустрічі розчинитись в обіймах,

відчути твій запах, тремтіння в душі.

Та ледь пролунало сухе привітання:

— Рад бачити був … заходь як-небудь.

І ось я стою і тобі посміхаюсь —

кастроване серце, в почуттях пустота.

— Так, дякую… я теж була рада.

Як-небудь… колись… можливо, зайду.

16.02.26