самотність

самотність вгодована

жовтими плямами сонячних зайчиків

у приміщенні з великими вікнами,

що виходять на схід

самотність вгодована

зеленими хащами білої акації

десь спекотного вечора серпня

її гарним почерком

і очима

кольору далекої галактики

такої рідної та недоторканної

рушником, скинутим нею додолу

після гарячого душу

різнокольоровими журналами на полицях, тумбочках, книжкових столиках

захоловшим чаєм зранку;

ситною, збалансованою вечерею;

холодними червоними носиками,

з протилежними магнітними зарядами, полюсами

на алеї, або в парку, коли листя жовтіє,

пальто ледве-ледве гріє

вулиця шелестить в жовтогарячому

або в білому світлі ліхтаря

а вночі ще, ніби на тебе десь влаштована засідка,

десь чується

звук поліцейської сирени

а потім і сирени тривоги

скуйовдженим волоссям з-поза ранку

коли їм весело і прохолодно

вилазити з-під ковдри —

зовсім нам цього не хочеться

уночі, коли зливи, навіть якщо вони теплі

коли від шуму мурахи по шкірі

раптовим поглядом перехожого чи перехожої

якщо переглянулись, і щось раптом йокнуло

невідомим імпульсом, або,

якщо змусило посміхнутися

оком, що сіпається,

не першим за день фільмом чи серіалом,

які немов увімкнули силоміць

обабіч хмар рожевого заходу сонця

подарованими квітами комусь та кимось

ногами та кроками, що спотикаються дорогою додому

залишеною пачкою чаю

або

останнім пакетиком заварки

або пакетиком заварки,

використаним двічі

самотність вгодована потягами

які йдуть назустріч багряному

заходу сонця

самотність одержима

усіма зачиненими між ними дверима

всіма не пройденими до цього кілометрами

до потрібного порогу

самотність зроблена сокирами

як діра у чийомусь паркані

світі

всесвіті

як діра у серці

самотність випита синім морем

чорними від горя сльозами

малиновим нектаром, прокушених

солодких губ

димом труб самотність завішена

і вкутана снігом

тих самих січневих завірюх

самотність вгодована втратою

і віднадходженням її

себе

себе,

у прив'язаному човні, на носі

у лисички, на останньому ряді

в кінотеатрі

самотність в обіймах

своїх же рук

огорнена: мріями, поцілунками,

закритими долонею очима,

хованками від дощу, мруженням від сонця,

підйомами зранку і солодкими снами

і він самотністю огорнений сам

самотність - це місяць

квітневої пізньої ночі

безсонної ночі

самотність зрощена ним,

щоб не злитися на всі дні без неї

***

самотність — це він,

що залишив місце для неї