Багряні води

Я потонула у багряних водах

Ніхто не рятував мене від цього,

І ось спускаюсь вниз по сходах,

Літали разом, а я тут без нього.

З тобою я грішила так завзято

І оголяла душу кожну ніч,

А ти душив в мені святе заклято

Бо крила не росли із твоїх пліч.

Ти розіп’яв мій сором так безжально

І виривав спокусою зізнання,

Коли корилась – це було похвально

Ти розтоптав усі мої вагання.

І ось розплата за усе настала,

Але я гордо і зухвало посміхаюсь

Я не жалію, що дозволила, пізнала,

На шлях до раю вже не сподіваюсь.