Життя Кампанії

Кипить життя молодіжне,

Шумлять клуби яскраві,

Та десь там, в іншій «республіці»,

На сонці блищать ключі іржаві.

Ключ гайковий на тринадцять,

Що за тими дверима?

Може, років вже дванадцять

Там крутиться моя вся рутина…

Поламаний башмак

Розбите скло, ніби то слід бою,

І «лобовуха» водія між нами

Тремтить під агресивною журбою.

Колективний бардак, як звично,

Догана, премія, корпоративні стіни

Ніколи не звикну.., та цілком типово,

Шипить між графіків зміни

З автопарку зробили посміховисько,

Забута колія мовчить,

А НБР, на клоуна змахує

Пішов «жалобу» строчить.

Або взагалі, закриє очі на 084

Та піде, змовчить

Сепаративна пливе течія

Поміж наказів і звітів…

Та попри ганьбу бюрократії

Тут серця живі

У втомлених наших водіїв.

Не зважаючи на всі недоліки,

На втому і тягар роботи,

Люди тут із душею доброю,

Хоч і в щоденній турботі вони

Водії ТТУ — ви найкращі,

Хай що би там не говорив світ,

І скільки б премій не зняли за дрібниці

Ваш тримається гордо політ.

Бо поки кабіна дихає струмом,

І рейс пробиває пітьму

Ви тримаєте місто в напрузі

Хоч система – проти всьому..