Забуте правило

🇺🇦🇺🇦🇺🇦

23.-24.02.2024

Залита кров’ю, встелена кістками,

Пронизана гірким плачем

Мами,

Що йде за сина домовиною...

Такою нині Україна є.

Нація стала постарілою

І без дитинства діти вже дорослими,

Весь світ навколо руками неумілими,

Все ближче підводить нас до розстрілу.

Так легко й просто в ситій теплій хаті

Сидіти й роздавати нам поради

Не відчуваючи в повітрі запах крові,

Здалека признаватися в любові.

Сироти дивляться на світ докірливо

Батьки «бездітні» топляться в печалі,

А хтось диктує банально й нерозбірливо,

Довгі промови глупі і невдалі.

В той час як вимирають цілі села,

Десь там «спасають» бідну екологію.

І егоїзм зростає наче скеля.

Десь радість награна,

А десь земля гудить від стогонів...

Новітня зброя шаленним темпом продукується,

Все більше стає темою маніпуляції,

Ніхто за межами до бою не готується,

Радше готові поховати цілу націю...

І тільки є одне забуте правило,

Усе навколо є взаємозв’язане,

Якщо ви бумеранг в один кінець направили,

Назад його чекайте ненав’язливо.

Що лише хочеш, щоб тобі чинили,

Чини те саме людям ти у відповідь.

У цих словах увесь закон і сила,

І повторяється тисячоліттями.

Та лише люди Слово Правди забувають,

Сучасні трендові слова вигадують,

Десь засівається нове зерно на крові

А ситі і багаті в теплій хаті відмирають.

Нам Україна з попелу відродиться,

І зарясніє волошками й житами

Від збайдужіння вмре кожен, хто з ним водиться!

Ми ж будем жити попри все! Бог з нами!