З роси і води

15.02.2026

Серце розірвана рана,

Біль заміняє біль!

Діти стають ветерани.

Цвинтарі в тисячі миль.

Світ ділить лаври й медалі.

Хто скільки дав? Як поміг?

А що скажете, ситі, тій мамі,

Що з могилки обтрушує сніг?

Поливає слізьми чорнобривці,

І тужно глядить на портрет...

Ви толеруєте вбивцю

Закриваєте очі на все.

Ви шукаєте винних і факти,

Вірите швидко в відверту брехню.

Там де треба назвати терактом

Й терористами всеньку «русню»!

Скільки рік з крові вже є пролито?

Скільки крові іще потече?

Українців багато вбито...

Коли ж совість в грудя́х запече?

Коли скажете досить вже годі,

Так глумитись, стираючи пам’ять!

Чи то глузд відібрало в народів?

Чи то страх так панічний давить?

Лиш закони не людські – духовні,

Від віків, так як є, справедливі,

Хто глумиться з чужого горя,

Нехай не чекає на диво.

Світ продовжує жити в свавіллі,

Кат лютує і думає «цар» я,

Не покаране зло гірше цвілі,

Заражає і немає на нього управ’я.

Правда Є і вона переможе,

Тільки кожен відповість за своє.

Дай нам сили Всесильний Боже,

Перемоги –

Хай прославиться Царство Твоє!

Хай бунтують, воюють люди,

Хай не бачать в засліпленні істини!

Хай Твоє Слово з нами буде!

Й перемога над часами зловісними!

Не затягнуться швидко рани,

Гоїтимуться поколіннями,

Тільки Мир в Україні настане,

І світ таки осінить прозріннями.

Там де страх перед зброєю –

Пастка там,

А де віра живе – там надія.

Переможемо ми подолаємо,

Ненажерного кривавого змія.

Хай лютує зло і біситься,

Само себе знищить й зітліє.

Україна ще на весь світ засвітиться

Й погасити ніхто не зуміє!