Капкан

А я все бігла й бігла, я тікала

По лісу крізь терни колючі,

Так раптом у капкан попала,

Вже чути твої кроки рішучі.

Я вся тремчу від твого сміху,

Щось тепле потекло із рани,

Все склалось на твою потіху

На запах йдеш - тебе він манить.

Ти як мисливець полював на мене,

Лежу перед тобою безнадійно,

Кричати хочеться, бо відчуття шалене

Так душить, а ти стоїш спокійно.

Я віддаю контроль у твої руки,

Дивлюся знизу вгору й не боюся,

Лунають в лісі переможні звуки,

А я тихенько в голові молюся.

Ти приручив мене, як дикого звіра

Я вірно за тобою йду повсюди,

І від синців уже багряна шкіра

Твоя тепер – нехай осудять люди.