Кожин зі своєю стрілою

Біль мій невідомий нікому

Та і кому він треба,

Сама по собі

Бо навіщо хтось?

Кожин робить біль,

Кожин приносе свою стрілу,

Та пускає прям в мене.

Відчуваю це вже більше п'яти років,

У віршах передаю всю біль,

Яка з'їдає мене з середини.

Може я просто слабка, невдаха

Чи просто нездорова.

І мені вже час в лікарню.

Та я тут, живу і живу,

Не відчуваючи нічого.