Ртуть у моїй крові

Загубилася і злякалася,

Так чекала чогось звідкілясь.

Але швидко опам'яталася,

Що все марно і вже здалась.

Ще кричали думки невпиннії,

Заміняючись у голові.

Але що тобі ті нестримнії,

Коли ртуть у твоїй крові?

Розтеклася і все заповнила,

Тепер ти — це холодна сталь.

Лише в серці далекі спомини,

Що була і любов, і печаль.

І що радість була і в спокої,

Ти могла зустрічати дні.

Тільки ви той час прогаяли,

Потопивши любов на дні.

Та й нехай, хіба має значення,

Що було й відлетіло давно?

Не шукайте собі пробачення

І білетів на старе кіно.

Бо закінчилося воно.