Люлі, сину.

Люлі, люлі, сину,

Спи, моє дитятко.

Вже на дворі нічка,

Тож потрібно спатки.

А я буду тобі

Пісеньки співати,

Щоб спокійно спалося,

Тебе оберігати.

Тільки хлопчик він

Ще не засинає,

Ручечки свої

До мами простягає.

Наче би говорить:

"Матінко рідненька,

Обійми міцніше,

Щоб стало спокійніше."

Та очі відкриєш —

Знов усе здалося:

Нема поряд сина,

Наступила осінь.

Вже не перша осінь,

Листя обсипає,

Але сина й досі

Додому немає.

Кожен Божий день

Молишся до неба:

"Поверни, будь ласка,

Він нам міцно треба.

Щоб живий-здоровий…

Коли б Твоя ласка,

Верни мого сина,

Господи, будь ласка!"

Стомлена і замучена,

Заснула на порозі.

Все чекала сина,

Пересохли сльози.

Серденько у грудях

Так тривожно б'ється,

Але мама вірить —

Вона не здається.

"Матінко, матусю,

Тільки ж ти молися.

Знаєш, усе буде —

Додому вернуся.

Тільки ж, моя нене,

У тяжку хвилину

Молися за мене,

Щоб я не загинув.

Вишиту сорочку

На чергове свято

Будеш ти, матусю,

Мені одягати.

А я тобі квітів

Принесу із поля —

Розквітне родина,

Буде щаслива доля."

Зовсім не у маренні,

Казці або сні —

Повернуться доблесні

До матерів сини.

Варто тільки вірити

І молитись Богу,

Щоби кожен з них

Знайшов назад дорогу.