Херсонес

Так чудово у Херсонесі —

По розпеченому камінню

Тупотіти малими ногами

У червоних смішних босоніжках.

І торкатись склепінь давніх арок,

І дзвонити у дзвін великий,

Сидячи в татуся на плечах

(Тато теж атлант свого роду).

І, вдихаючи запахи літа —

Трав розпечених з сіллю морською —

Ненароком лякатись ящірок,

Якщо вловиш їх рух в давніх тріщинах.

Так, чудово було в Херсонесі.

А тепер, щоби звідать розвалини,

Я не маю нікуди їхати —

Можу визирнути з вікна

І крізь шибку розбиту побачити

Все таке ж каміння розпечене

Від холодних пронизливих вибухів.