Закарбовані

Кохай мене немов востаннє –

як птах, закоханий в політ,

кохай, як ще ніколи не кохав.

Я буду вічно блукати

в пам’яті

твоїй.

Кохай мене,

кохай,

кохай,

кохай.

Кохай клітини шкіри –

солодкі еліксири

й ті м'які

до трепоту вуста.

Торкайся ніжно

усіх моїх вібрацій.

Любись

у пристрасті й спокуті,

не дай забути жар у грудях –

палкий,

жаданий,

й трохи грішний.

Поглинь мене,

поглинь усе моє відлуння

й втопись,

у шепоті биття.

Цілуй мене,

цілуй,

цілуй,

цілуй.

Цілуй в крихких обіймах

своєї

клятви.

Нехай це перетвориться в мистецтво.

Зливайся

в ритмі дотиків

й спекотних хвиль.

Нехай ця вічність

с п а л а х н е

під шепіт

тремтячої струни,

закарбованої ще восени.