Пісня про Зиму

Зараз, коли на вулиці мінус двадцять,

Весна ніби щось абстрактне й давно забуте,

Щось, за чим вже легально ностальгувати,

Але навіть не сподіватись, що знов наступить.

А вона колись прийде - сплесне у теплі долоні,

Калоші сміливо занурить у перші калюжі,

І ми знімемо шапки і визирнемо із курток,

З якими зрослися морально-фізично з грудня.

Та поки не час, тож будемо грітись, як вмієм:

Старими піснями і перебродившим смутком.

Зима обіймає нас голками і надією

На те, що вона закінчиться і ми все забудемо.