Тиха журба

Падає зоря вечірня з неба в білі роси.

А верба понад водою розпустила коси.

Місяць поміж хмар вартує зорі, мов перлини.

І на землю з неба льється пісня журавлина.

Тиха журба, тиха печаль.

Птахом летить у синю даль.

Пісня сумна, тихі слова прощання.

Ти знов летиш вдалину журавлем

В вирі своїх справ і проблем.

Знов я чекаю на тебе, моє кохання.

Падає зоря бажання, встигну — забажаю,

Щоб скоріше поверталась та, котру кохаю.

Осінь пожовтила листя клена і калини.

Заспіваю сумну пісню, хай до тебе лине.