Закохалась війна у солдата

Закохалась війна у солдата —

Не спитала ні звань, ні причин.

Просто впала, як тінь, біля хати,

Де він спав серед тихих годин.

Закохалась — безжально і дико,

Як уміє лиш буря і грім,

І ходила за ним тихо-тихо,

Між окопів, під небом глухим.

Закохалась війна у солдата —

Та хіба це любов? Це — біда.

Вона йшла за ним, вперто і клято,

Як за правдою ходить нужда.

Їй би ніжність — та вчилась вбивати,

Їй би шепіт — гриміла, як дзвін,

Закохалась війна у солдата,

Та любов не живе поміж мін.

І дивилась, як він не здається,

Молитви береже у грудях,

Як у серці весна ще сміється,

Попри темряву в його путях.

Їй хотілось його обійняти

Крізь метал, крізь вогонь і дими,

Та лиш вчилась вона відпускати,

Бо любов не живе між війни.

І вона, спопеліла, безсила,

Не навчилась не нищить — чекать,

Бо любов — це не вибух і сила,

А уміння когось відпускать.

Він дивився у небо високе,

Де лелека вертався у дім,

І в очах його — світлі потоки

Перемоги над мороком злим.

А вона — наче ніч без упину,

Все тяглася до кроку його,

Та не вміла любити людину —

Лиш ламати і нищить всього.

Закохалась війна у солдата —

Та програла у чеснім бою:

Бо душа, що жива і крилата,

Не належить ніколи вогню.

І коли він вернувся додому —

Відступила вона, мов вина,

Бо любов не підвладна нікому,

Де вона — там зникає війна.

Більше на сайті —>> https://korop.gt.tc/