Крок другий: Перший ... разом

Перша ночівля на пляжі разом

Автор: Риба

слеш

18+

Жанр твору: романтика у науково-фантастичному сеттингу (нф дуже фоном)

Анотація:

Замальовка про легкий розлабляючий відпочинок та його пікантні подробиці.

_ _ _

Річард спостерігає, як сонце схиляється до заходу у них за головами, а море перед ними золотаво мерехтить. Він не думав, що Рон згодиться на його трошки неадекватну ідею ночувати на пляжі, прям так на підстилці, але ось він сидить поруч з ним, вдивляється в море та обхоплює горловину пляшки пива губами. Від цього дотику пірсинг в губі цокає об скло. Річард хмикає і відводить пасмо його розпущеного волосся за вухо, аби краще бачити обличчя. Вдивляється у його чіткі риси. Рон ставить пляшку та обертається тілом до нього:

— Ну, що?

— Красивий… — Річард з натиском веде пальцем по його нижній губі.

Рон фиркає і, не даючи йому продовжити, цілує. Його губи шершаві та наполегливі, тому Річард охоче піддається. Відповідає, поступово лягаючи на спину і тягнучи його за собою. Рон нависає зверху, відривається від його вуст, хижо посміхається та всідається на його стегна, обводить кінчиками пальців Річардові щоки, і Річард нервово сковтує, перехоплюючи його руку:

— Почекай, не впевнений, що трахатись на пляжі це гарна ідея.

Рон неймовірно серйозно вдивляється в його обличчя, а потім сміється:

— Ні, на секс на піску я точно не згодний, не переживай. Або, як мінімум, я ще занадто тверезий.

А потім вони сидять, дивляться як у сутінках у воді переливаються люмінесцентні водорості, виблискують тьмяним золотаво-блакитним світлом, пʼють пиво, говорять про якісь побутові речі, і Річард огортає Ронові плечі пледом, коли бачить як той покривається сиротами від легкого подиху вечірнього вітерця. Рон тулиться боком до нього, і сміється, коли Річард забирає у нього з рук пляшку пива, аби зробити пару ковтків самому. Тягнеться за паперовим згортком з бутербродами і ще якимось перекусом. Вони жують мовчки.

Тихо. Якщо закрити очі — вони й забувають що у них за спинами стоїть їхня автівка. Тут є лиш море, безкінечний пустий пляж з ніжно-жовтим піском, і темно-синє небо. Вітерець чеше пожухлу траву. Вони не говорять про навчання та майбутній диплом, вони не говорять про наукову роботу на орбітальній станції чи шатли, тут немає цьому місця. Тут є місце сузірʼям, які зʼявляються над їхніми головами. Вони не називають їх на ймена; не пробують згадати, яка зірка якого класу, яка ближча, а яка безкінечно далека. Річардові подобається відчуття постійної безкінечності, подобається відчуття, як Рон хилить голову йому на плече, але Рон не вміє сидіти спокійно довше пари хвилин. Він підводиться і пояснює, ловлячи Річардів запитальний погляд:

— Візьму ще пива і собі сорочку накинути.

Річард киває, спостерігає як Рон йде до машини, яка виглядає чужорідним штучним обʼєктом на узбережжі, дістає та вдягає сорочку, бере дві пляшки пива, потім повертається до нього. Ретельно розправляє їхню підстилку, перш ніж сісти, і зразу ж лізе йому під бік, натягаючи плед на плечі:

— Що ти такий тихий? І що ти так дивишся?

— Та думав, ти, часом, не хочеш офіційно укласти шлюб? Нам би це спростило купу потенційних бюрократичних питань, враховуючи, що квартира та автівка і так спільні.

— Тобто, тільки через це? — Рон мружиться, ловлячи його погляд, і задумливо жує губу, наче спеціяльно зачіпає пірсинг язиком. Пізній вечір сполохує крик якогось нічого птаха, і вони обоє аж сіпаються від несподіванки.

— Ну, — Річард ловить Рона рукою за підборіддя, розтягує слова, задумавшись та схиливши голову набік: — ти ще красивий та гарно трахаєшся…

— І? — Рон нахиляється до нього так, що вони тепер майже торкаються носом носа. Він все так само серйозний.

— І ми й так давно зустрічаємось… — Річард губиться під його пильним поглядом. Не дивлячись на темряву, Рон вдивляється прямо йому в душу, наче пробує знайти там незрозуміло що, прочитати всі його найпотаємніші думки.

Рон голосно сміється, спираючись лобом на його плече:

— Я навіть не знаю, який з цих аргументів мені більше подобається, але я точно не проти спростити нам обом життя офіційним шлюбом, тим більше, мені теж подобається з тобою трахатись, — піднімає голову аби знов полізти цілуватися. На цей раз обережно-повільно, наче вони не збираються відсторонюватись одне від одного всю ніч.

Море ледь чутно шебуршить, вітер стихає, як і нічні птахи, але здалеку з хащів чутно як бігають якісь миші. Несподівано, але заснути виходить легко, варто лише обійнятись міцніше, аби прохолода менше пробиралася до тіла, а Ронові — влаштувати голову на Річардовому передпліччі та прислухатися до його спокійного дихання — очі закриваються самі.

Ранок починається з сонця. Річард відчуває його тепло на щоці, разом із Роновим диханням на грудях. Рон явно не спить, він веде рукою до його паху, просто поверх джинсів, чіпляється пальцями за пояс. Рон відчуває, що Річард прокинувся, і заглядає йому в обличчя поглядом з-під лоба:

— О, прокинувся, — він широко посміхається та притискається губами до його шиї.

— І що ти робиш? — Річард запускає руку в його волосся, а іншою обіймає за плечі.

— Що хочу, — Рон так лягає на нього, щоб бути обличчям до обличчя, притискається всім тілом, і, явно спеціально, йорзає на його стегнах. Задоволено зітхає, відчуваючи Річардові руки на собі: — ну, прям трахатись на пляжі мабуть, все ж, занадто, але точно можна гарно тобі відсмоктати, — він цілує його. Неймовірно пристрасно, кусаючись, чіпляючись пірсингом у язику та губі, і Річард піддається йому, гладить його по спині та стегнам, лізе першим до Ронового поясу і розстібає його. Рон гучно-рвано видихає йому в рота, а починає інтенсивніше тертися об його стегна. Річард хоче стягнути з нього джинси, але Рон відштовхує його руку.

Рон сповзає нижче, покриває поцілунками його шию, майже кусається, і захекано дихає, поки розстібає Річардові джинси. Розстібає рівно настільки, аби було зручно витягти його член, і зразу ж тягнеться до нього ротом — обводить язиком, дражниться, немов оцінює на смак, наче вперше, перш ніж взяти до рота повністю. Проходиться язиком по всій довжині, повільно так, аби Річард відчував його пірсинги. Рон сам задоволено стогне, коли Річард чіпляється руками в його волосся. Річард намагається не тиснути йому на потилицю, даваючи свободу дій, облизує та кусає власні губи, намагаючись поводити себе тихо, але стишити збите хрипке дихання не виходить. Тим більше, Рон явно знає, що робить, і змусити його рухати стегнами назустріч розчервонілим вустам — справа декількох рухів для вмілого язика. Рон щоразу намагається взяти якнайглибше, розслабити горло, і потім випускає повністю з характерним звуком. Рон то посмоктує голівку його члена, притримуючи запʼястки Річарда, то дозволяє йому вчепитись у своє волосся і просто трахати його рот. Ронові подобається прислухатись, як Річард стогне його імʼя, Ронові подобається смак та відчуття його збудженого члена на язиці, що він майже забуває, як йому самому неймовірно тісно в джинсах.

— Хочу кінчити тобі в рот, — Річад стискає свою руку на його потилиці, і Рон ствердно стогне, не відриваючись процесу. Йому подобається цей солонуватий смак настільки, що він втрачає від нього голову, і таки дістає власний член, дрочить собі однією рукою, іншою притримує Річардів член, коли його сімʼя опиняється в роті. Ловить кожну краплинку, злизує і з власних губ, прислухається до кожного його стогону, і коли член мʼякшає на його язиці — обережно відсторонюється. Річард трошки грубо стискає руку в кулак, яка все так само на його потилиці у волоссі, і тягне до себе цілуватися. Тепер Рон сидить у нього на колінах і задушено охає, коли Річард спочатку кусає його за шию, а потім цілує його в губи, заодно пестячи його член. Ронові самому багато не треба — пара поцілунків в губи, укус за передпліччя, Річардова рука на його члені, в яку він штовхається із тихим скриком, опускаючи голову йому на плече. Рона трусить від відчуттів, від контрастно прохолодного повітря, яке пестить голу шкіру, від того як до спітнілого тіла прилипає футболка; від того як Річард легкими дотиками пестить його, не даючи заспокоїти дихання.

Рон піднімає голову, ловить його погляд:

— Я кохаю тебе, — він посміхається.

— І я тебе, сонце, — Річард цілує його обережно-повільно, поки у них лишається повітря в легенях, а потім обережно обводить пальцями його обличчя, роздивляється: — Поїхали додому?

Рон киває, бо на відповідь його сил не вистачає. Вони абияк приводять себе до ладу вологими серветками, збирають плед та підстилку, збирають пляшки з-під пива.

І, вже спираючись на капот машини, Рон не відмовляє собі в задоволенні на хвилину зупинитися, дивлячись на море і пустий пляж. Вода відблискує темно-синім, небо над нею блакитне, і ледь помітні білі хвилі набігають на берег. Пляж всіяний хіба що водоростями, якимись корчами і сухою травою зі степу. Рон сіпається від несподіванки, коли Річард проводить пальцем по його губам. Обертається до нього — Річард коротко його цілує:

— Ну, то хто за кермо?

— Тю, я! — Рон забирає в нього ключі, коли вони всідаються в автомобіль: — І дома продовжимо нормально в ліжку. У мене на тебе великі плани, тільки, мабуть, спочатку треба замовити поїсти і поснідати нормально, — він сміється, пристібаючись паском безпеки. Виводить автомобіль на дорогу до міста і клацає в автопілоті, задаючи координати дому. На горизонті примарно майорять обриси велетенського міста, затягнуті вранішньою імлою. Сонце ж вже зійшло і заливає собою степову дорогу вздовж ріки, яка ідеально рівно стримить до самого міста.

— Замовив, — Річард відкладає телефон. Затихає на хвилину, спостерігаючи за Роном і його впевненими рухами, і легко накриває його руку своєю: — То що, які там у тебе плани вдома? Хто буде зверху?

— Єдиний мій план, — Рон хмикає та кидає на нього оцінюючий погляд: — сходити в душ, поїсти, і трахатись із тобою. Нюанси хто зверху чи які пози — як вийде.