Отруїлась в тумані

Поки тіло померхне й зів‘яне,

всі думки заховаються в море,

де живуть кумедні почвари,

які рвуться з клітки на волю.

Ми вже надто стомились, щоб вмерти,

міцні скелі вчепились корінням.

Мене вжалили сильно у серце —

я лечу в глибочінь, у привілля.

Мій погляд зривається вгору,

роса спадає на трави.

Душа зосталась в покоях,

а я отруїлась в тумані.

Все хтиве, мерзенне, прищаве...

Навколо здіймається туча.

Я слідую ницістю мари,

гублюсь, де кінчається круча.

А вітер шарпає дерева

і гне їх в незвідані краї.

Нутрощі тягнуть джерела,

де ходять останні трамваї.