Між подихом вітру

Цей вітер знає, як мене назвати —

Розносить крізь гілля моє ім'я.

Я знаю, він думки вміє читати,

Бентежить їх у трепетних серцях.

Буває жаром обдає обличчя,

А потім холодом — веселий друг.

Для нього вмить вплітаються століття,

Думки перевертає, наче плуг.

Допомагав робити перші кроки.

З ним зустрічала я і весни, і літа.

З ним я слова вплітала в свої коси,

Він завжди поряд: і в будні, і в свята.

Уранці будить, потім колискову

Співає у пічній трубі вночі.

А потім — запах кави й матіоли,

Несе зрання у постіль він мені.

І, нібито, на вітер не чекаю,

Хоча я знаю — я його сім'я.

При зустрічі спитає: «Пам'ятаєш?..»

І, втомлений, зануриться в гілля.

09 квітня 2026 р.