Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #вітер (63)

Негода

Кружляла негода, кружляла.

Жбурляла світлом, жбурляла.

Дощу моя земле чекала —

Чистої сили з небес...

Верба сльози ховала,

До долу гілки схиляла,

Листям вітри зазивала...

Чекала земля чудес...

Лякала негода, лякала,

Ревіла, жбурляла, ковтала...

Громом думки гартувала...

Дух міццю землі воскрес...

Блищало на небі, блищало.

Кричало вороже, кричало.

А потім воно задрімало,

Неначе втомився Арес...

Верба шепотіла, співала,

Вітрами дощі зазивала,

Мою землю плекала...

В неї був побратим верес...

Кружляла негода, кружляла.

Жбурляла світлом, жбурляла,

А потім водою співала —

Чистою душею небес...

~квітень•2023~

...

Lexa T. Kuro

Навесні

Тумани, зливи — осінь полонила. Навкруги

У сутінках дерева. Тіні сплять.

Десь листопад у травні. Думки шарудять.

Багато таємниць. Себе б перемогти.

Та десь молитва лине через край. Нехай!

Вітер поміж високих гір. У хащах мрій.

Осінь з весною бавляться. Душі двобій.

Додому кличе повінь п'яти букв «кохай»..

Туман доріг. Блукають чиїсь дні. Малі.

Відвертий подих. Пам'ять. Небокрай.

Лелеки рідні поряд. Зазвичай...

Я повернуся вітром. Зранку. Навесні.

~2018~

...

Lexa T. Kuro

Свобода

Слухала вітер, філософію його душі —

Кликав на волю, де сива хмара... Мрія солодка...

У багряних кронах відблиск сонця мерехтить,

Молода зелень серцю ніжністю близька...

Дарунок світу — у мені живий вогонь.

Я за велінням серця... Але річка часу так швидка...

Вітер, стривай! Пробач собі. То був лиш сон...

Колишнє відпусти, без сутичок... Відчуй добро струмка...

Поглянь на небо серцем вільної душі.

Не запізнитися у вічність, вітер, — істина легка...

У кронах бавляться веселки чарівні...

В житті свобода — це сміливість молодого паростка.

~травень•2023~

...

Lexa T. Kuro

Весна

Теплий дощ

за вікном

пуцує

замурзане скло

без «Містера Мускула»

та «Гали».

Патьоками води

співає

у ринвах вітер

без нот

на пюпітрі.

Голуб на підвіконні

насторбурчив пір’я

і воркоче щось веселе

навіть пива

не придзьобивши.

Байдуже

котам

до принишклих пернатих –

у них свій

«Голос двору».

Весна –

як потяг –

хоч із запізненням,

та все ж приходить

до пункту

призначення.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

на перший сніг

вибиті вікна та двері -

крізь них залітає обпалене листя у залу.

де меблі розтрощені вщент.

розламаний білий рояль

обплутаний рваними струнами,

клавіші биті

розкидані навколо нього.

де наче б то стеля повинна бути

і дах -

зяє отвір,

діра,

в котру небом ввійшла

змарнілою,

хворою осінь

сховатися в цій руїні -

нестерпним холодом перших морозів

зима наближається,

поруч вона вже.

і перший сніг її переможно

спадає на землі війни.

чистим,

білим,

мокрим,

важким

лягає на грунт він.

але

від бруду та крові

стає рудішим за сонце,

що зависло на мить

яскраво край неба -

в червоно-рожевих хмаринах

тане воно

і тоне...

вітер вертить сміття по підлозі у залі,

листям обпалим, палим шумить.

між дерев прострілених - мертвих! -

жалобну мелодію зводить

та лине неспинно в далекі світи,

що за межами меж неосяжних.

і наче не вітер то все,

а прокляття,

прокльони!...

і дзвін поминальний

чується крізь канонаду війни,

яка кров'ю рясно полита,

закидана густо тілами поранених, вбитих

в розритій

вибухами

землі...

...в кутку,

між розбитих напів

стін з обгорілих цеглин

у залі розтрощених меблів

в обпалому листі,

в руїні

сховалася осінь від першого снігу зими,

занурилася у сон

під звуки

жалобного

вітру....

...

Ем Скитаній

Де ділася зима

Весняний блюз на підмостках осені

Співає пісню грудень жартома:

«Де ж ти, зима, гуляєш позауманню?

У нас дібровами вже нишпорить весна».

В природі зміни – клімат їй підвладний,

Про завірюхи в грудні й думати катма.

Там де колись були замерзлі дощові калюжі,

Зараз пилюку вітер в небо підіймає.

Чи винні ми, що все занапастили?

Чи винне Сонце,

Що зиму десь за комірець тримає?

Чіткої відповіді в нас на це немає,

Бо надприбутки тьмарять розум нам сповна.

Курними трубами весь світ заполонивши

Ми понад міри споживаємо енергію тепла,

Зневіро поглядаємо у бік екомобіля,

Ось вам і відповідь: Де ділася зима?

...

Анатолій

На тих пагорбах, серед вересу

Серед вересу на тих пагорбах, де свобода й життя,

Вітер хмелем сміявся, лукавий і дикий...

Закипала та капала червоним, в душі нитка буття,

Студеною водою заглушалися кроки та крики,

Залишаючи карту скарбів у відблисках хвиль сонцеликих...

Сталлю купол небес, світ воскрес...

Крапкою в небі безтурботна, сіра чайка.

Неопалені сонцем скелі, блакитної пісні сенс...

Верес із травами в обіймах вітру - це надзвичайно...

Арабська сльозою дощу в серці випадково, сакрально...

Відблиск дня, і на тому балу точно бог...

Синім полум'ям верес, студений струмок, величні скелі...

Рваний захід сонця душі, наче мрії самотніх епох...

На тих пагорбах, серед вересу, вітер вільний, веселий...

Райській пустці снів вітер не вірить - то для душі пустелі...

~2•червня•2021~

...

Lexa T. Kuro

На трасі

Присвячується братові...

На трасі найпростіше все - без компромісів.

Швидкість, вітер і дух, диким виттям, вільний.

Місяць, срібний асфальт, іскри в думках, що біси.

В адреналіновому танці хміль, світ живий.

Вночі дихає душа. Начебто на місці. Геть біси!

Мій ангел відстав... Вибач, хранитель, тебе не зберіг.

Синові доріг не вперше мчати швидше за смерть. Гостріше

Крок до життя - успіх чи крах. Жорстке перехрестя доріг.

Мій брат "пегас" близький за духом - відданий та спонтанний.

Любить сходи сонця – романтик. Самотній, як і я. Життя на двох.

Слухаючи лайки дорожніх калюж, все ж таки бездоганний,

Шепоче на вухо мені про те, що ще не час... це тільки "пролог".

Крилом своїм розтинаючи повітря холодної ночі,

Той, що проміняв спокій, мандрує пилом доріг.

Ми з ним, шалені, ще не один поворот проскочимо.

На трасі простіше все – я там сам собі бог. Хранитель зберіг!

~2018~

Відеокліп можна подивитися у вкладці «Буктрейлер»

...

Lexa T. Kuro

n

Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,

Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,

І люди зустрічні записані буквою n,

У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.

І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла

На свічадах червоною барвою, як невідома,

І тіло твоє мов любові земна шкала

Доплюсовує схлип і накреслює літеру лона.

І дерева стоять, мов повторюють літери ті,

І птахи у польоті накреслюють алфавіти,

І в центрі землі ти описуєш значення π,

Озирнувшись довкола, коли зупиняє вітер.

А тоді імена виростають з покручених крон,

Ті які називав, але ті, що в тобі не розквітли,

Забирає до себе їх осінь, немов би у сон

І пам’ять збирає сади з не відмовлених літер.

Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,

Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,

І немає кінця тим рядам із постійними n,

І немає, до слова, більше мого рівняння.

21.04.2024

...

Володимир Каразуб

Зоряний Міст

Прихований пологом ночі подих зірок...

Між смутком та радістю є Зоряний Міст із казок...

Рядки вплітаються нитками світлих мрій...

Немає витоку у вічності... Горизонт - світ надій...

Блики мелодій крутять земну вісь,

Їх із вічності космічний вітер приніс...

Між смутком та радістю є сповнені щастям дні...

Посмішка щира запалює на небі вогні...

Космічний вітер - вічний бродяга, гість з небес...

Будить мелодією зірок мрії солодких чудес,

Торкається покликом волі красивих снів,

Між смутком і радістю ладнає візерунки мостів.

~грудень•2021~

...

Lexa T. Kuro

Світанок

А хочеш, сьогодні місяць розлиється у твоїм саду,

І зорі від подиху вітру злетять мов пухнаста кульбаба?

І я поцілунком у коси твої заплету

Теплу ніч, і весну повабну.

І побачиш у росах запалених на гілках

Те проміття світанку, що в’яже білизну з туману

І сонце відкриє бузкову твою наготу

І мову твою тонкостанну.

30.05.2023

...

Володимир Каразуб

за філіжанкою кави

з чого починається творчий процес?...

Господи! стільки відповідей на це

від іронічних,

смішних та комічних,

і саркастичних,

аж до брутальних

та канонічних...

як колись ото мовив

розумний мені чоловік:

скільки людей є на світі,

стільки й відповідей... - без ліку!

усі будуть різні

та суперечливі,

і - так! - справедливі,

доказово тактичні,

у припущеннях просто таки фантастичні...

...так міркувалось за кавою

в затишній світлій альтанці

під шелест грайливого вітру у листі -

наче гіллям у саду

він із хмарами неба вітався.

хмари ті в танці повільні і білі

за обрій спадали сонні, зомлілі -

прозорими танули

в сині небесного моря,

сонце в якому спекотне,

до змору...

але у саду

під покровом сплетених крон

затишно і прохолодно,

манить в захмарений сон...

забуваєш про всі незавершені справи -

творчі, городні та хатні...

і недопита лишається кава...

з чого ж починається творчий процес?... -

питаю себе...бо питання до мене.

не знаю, що мовити навіть на це...

напевне, воно йде від світла,

що в колір зелене у цьому саду,

у затишку цьому.

бо тут забувається горе,

всі болі,

не чуєш ні канонади,

ні грому грози у негоду,

не бачиш,

не знаєш гвалту

та бруду міського,

та безголової суєти

мешканців міста оцього...

гамору - ні-я-ко-го!

лише ця тиша

і спокій.

і прохолода.

і чудова із леготом-вітром погода...

і кава смачна... -

що не допита

й шкода...захолола.

...з чого починається творчий процес?...

а хто його знає.......

...

Ем Скитаній

День на Хортиці

Священна Хортицька земля-

Тисячолітня й молода.

Єднає думи і серця,

Бентежить душу, бо жива.

Тече Дніпро між берегами

Святої й давньої землі.

Природа фарбами буяє,

Гуляють вітри молоді.

Колише хвиля човен срібний

На водах древньої ріки.

Неначе птах дніпровський, вільний,

Летять у вічність дні і сни.

У плавнях сонечко сідає,

Огорне вечір Скіфський стан.

Старий Дніпро, як дід, зітхає.

І б`ється хвиль живий фонтан.

...

Тарасенко Вікторія

Перший день зими

Сьогодні перший день зими.

Ще листя де-не-де тріпоче.

Холодний вітер зі степів

Тепер озветься нам щоночі.

Зірвався вниз листок останній,

Замерзла квітка на стеблі.

Махнувши крильми на прощання

Сховались гуси вдалині.

Печаль осіння і зимова

Влітає в душу, наче птах,

Але теплом зігріє вдома

Духмяний чай і рідний дах.

Зимовий вітер заморозить

Ліси, степи, далекий гай.

І тільки спогад нас відносить

Туди, де літа теплий край.

...

Тарасенко Вікторія

Казкова ніч

Я відчиню вікно-

Хай пахнуть квіти:

Конвалії, фіалки і бузок.

І ніч п`янка хитає

Тихо листя.

Сріблиться дим,

І хочеться в танок.

Сто років я не танцювала!

Ти запроси мене і закружляй!

Ця ніч, казкова і жадана,

Тримай мене, не відпускай!

Пливуть над нами срібні зорі.

Колише вітер згусток давніх мрій…

В цю ніч ми- юні і бадьорі.

На цій планеті вічній і земній.

...

Тарасенко Вікторія

Зима в Підгірцях

У тих місцях де час вплітав його

В косу вітрів, в осінню поволоку

Коли він зник і більш не приходив,

Всім іншим видавалось, що присутність

Його пливка крізь задзеркалля часу,

Що прийде він, вірніше, що назавжди

Його тримають вплівши у косу

Вітри.

І так було завжди — твоя уява,

Вирує, снить і вгадує місця,

Що саме там, так-так, от саме звідти

Великий дух ступив в Заїжджий двір,

І в тім вікні його скувало часом.

Що тут, в давно заплутаних стежках

Що крок — музей, повітря в кубометрах

Прозорих слів промовлених колись,

Шляхетних поглядів, ідей, що тут повисли

В скульптурах часу. Їхні тіні снять

В колисці трав під вільхами до нині;

Під жовтим сонцем, снять коли зима

Гортає їм казки середньовіччя,

Трактати кватроченто. Сипле сніг

Минулого, як кулі сипле в шанці

Історія твоїх жахливих яв,

І воскресає поглядом єдиним

Твоє Полісся. Дивиться Пліснеськ

Мов промовляє вслід: розважуй кроки.

06.12.2021

...

Володимир Каразуб

Літо

*Вдих, видих...*

Смак повітря, шум трави,

Грайливе сонце та малі жучки, що так і просять пожити на тобі.

У далині хтось у воді шумить, можливо німфа або птахи.

Квітки довкола мерехтять, а вітер грається з волоссям.

Цей ніжний подих поруч, біля вуха, але не бачу я істоту, яка така вже ж мовчазна.

"Заплющи очі, втамуй серцебиття, ще трішки і вже буде спокій.

Тихенький, літній, теплий спокій."

...

tristis_vibe

Вітер

Махає вітер крилами дерев,

Натягнута струна-мій кожен нерв.

Розраду в лісі я шукаю кожен день,

І тут відроджуюсь з омріяних пісень,

Що за підтримки коників й птахів,

У лісі, де не чутно дітлахів,

І в місті, де не бавляться вони,

Ми забажаєм тихі ночі й сни.

Летить наш час невпинно в нікуди,

А залицяльник-вітер до води

Розкидує сережки від верби…

Куди подітись від тієї журби.

Сказати б щось таке наперекір,

Знайомі липи, мій охайний двір.

Але вже вітер тягне знов туди,

Де сни не сняться і чужі сади…

31.05.23

...

Гретанія

Фонтан

Зворушений вітром травневого ранку коли,

Ще холодним руйнує розлоги фонтану. Місто

Під бляклими хмарами в тінях його руки,

Торкається клавіш старого, як світ фортепіано.

Початок століття. Початок того, що й колись,

Скуйовджені вітром дати, тривоги, мрії.

І схід, що над обрій з'являється у вогні,

Здається, що полум'я, небом, своє розвіє.

І що вже фонтан. Гносієна з вікна. Трепет.

Холодне повітря, сьогодні, як битий піксель,

На лінії часу, здається не стало тебе,

На лінії часу - числа, числа, числа.

23.05.2021

...

Володимир Каразуб

світанковий наступ

...там, за небокраєм - квіти у тумані,

білокрилий лебідь обрисом оманним;

там оселі білі в сяйві віддзеркалень

поміж білих лілій в синьо-синій далі;

там і легкокрилий янгол дня настання -

поруч сонця з хвилі в зареві світання;

там і втер вільний - стишена стихія;

і вітрильник білий в океані мрії;

там тепло і світло, і пташині хори,

у бідарці літо від зорі у зорі...

і немає суму, що як в чаймах чайом

у печалях думи...там, за небокраєм...

там, за небокраєм - спомин у минуле,

диво свят навзаєм і гульня розгульна,

пелюстки троянди зливом у кохання,

звивисті гірлянди і красі - осанна!

там, за небокраєм...

сміх і спів у тишу степом і над гаєм,

у сади розкішні,

райдуга від раю мов плавець барвистий

там, за небокраєм...ген, за зелен-лісом...

мов з долоні Бога погляду окраса

від воріт дорога спадом у прекрасне...

...але то з вікна все.

буряна уява.

світанковий наступ

у весняній

яві...

***чайма - вітрило

***чайом - приховано

***бідарка - двоколка, бідка

***ява - тут: дійсність

...

Ем Скитаній

в драговині

...там попіл звіяний в зливі

з руїни збігає брудно.

оманливими у хвилі

серпанку

тінями люди.

там на

островах драговиння

у холоді чахлі трави.

охлялі,

худі,

причинні

тварини у пошуках страви.

над ними ширяє хижо

і кружає зграя чорна -

хто впав,

у злиднях не вижив

цілким висліджує зором.

насичений сирістю вітер

вкриває брижами мляво

у днині багнисті угіддя

і помира він

в узліссі трухлявім.

...і там,

на пеньку,

у безлюдді

жабоподібний володар

жує слимаків із блюда

і плюскає ніжками воду.

вдоволений видноколом

рохкає в смороді гнилі

і з мулу сипкого мола

він з блюда слизоту вилив.

і посміхнувся з греблі

до сонця,

сірого диску... -

управно плигнув до неба

з голодним роззявленим писком...

...

Ем Скитаній

з настрою

...знову холодний вітер

там за вікном осіннім

стежку крізь жовте листя

біло вистелив іній

сад у танку мовчання

в ранні вітає будень

і тихий покров любові

нас де з тобою не буде

суєтне і загадкове

все проминає побіжно

зникли усі перепони

ділося десь наріжне

лише самотність спадком

літа в осінній холод

меланхолійним небом

хмарами по видноколу

і за вікном осіннім

знову холодний вітер

ганить усі тумани

білим мається світом

бурно бурхливо у вітах

злодієм ходить садом

щось про минуле марить

хитано коло огради...

...

Ем Скитаній

стежинний пил

як закрутить сонцевітер

на стежині пил.

що крізь степ,

сади,

між квіти,

між камінних брил

аж за обрій,

обрій димний

фентезійних хмар,

заведе у світ незримий

дивовижних чар.

розплететься на три коси

в згубний

темний край,

в небеса,

в неспокій,

в грози,

в усе гірше най,

в хаотичне

і руїнне,

в попіл,

згарь і пил...

і стихії безупинні

б'ються в небосхил... -

там сплітається стежина

у єдиний шлях

крізь століття швидкоплинні,

біди,

біль,

у крах

сподівань і мрій,

надії

на красу цвітінь,

де спадає безнадії

вибухами тінь.... -

наче хмари в дивне літо

хвилями хвилин

там здіймає сонцевітер

на стежині пил............

****згарь - тут: випалена місцевість

...

Ем Скитаній

Гай

Гай, вітер, дихання твоє.

О, мій чарівний вітер,

який ти ніжний, теплий,

легкий та неймовірно чарівний.

Який чудовий тихий Гай.

Тут лише ми з тобою.

Нас оточує лише трава,

квіти, дерева та птахи.

Вітер ти мене обіймаєш

своїми легкими руками,

вони такі, що й не відчуваю

їх зовсім на своїх плечах.

Тут ми з тобою немов

у тихому, спокійному

раю де так і хочеться

залишитись тут назавжди.

Так хочу бути тут з тобою

та нікуди не йти до тої

реальності, що оточує

мене у тому іншому світі.

НЕ хочу йти, бо там рутина.

Одне і теж кожен день

усе без змін й так завжди.

Та й самотність ходить

наступаючи на п'яти.

О, мій рідний тихий Гай.

Ти острів тиші, спокою,

тепла, гармонії оазис.

Ти мій рідний дух.

Так хочу бути тут з тобою

бо ти мій мовчазний

коханець, який приходить

до мене, що ночі у сні.

Гай, о рідний ти мій

порятунок ти, той хто

допомагає мені жити

в реальному житті.

5.11.22

...

Тетяна Фан

Осінь

Чай, плед, книга.

Холодний вітер за вікном

Каплі дощю барабанять по вікну

Зонт, плащь, гумові черевики.

Опадає листя з дерев воно

Жовте, а ще шуршить під ногами.

Дощь, вітер, холод.

Неспішна прогулянка під зонтом.

Сильний подих вітра, який пробирає до кісток.

Вечір, темно, сумно.

Ароматний чай в чашці.

Приємна насолода, яка смакує з книгою.

Ранок, дощь, кіт.

Те маденьке пухнасте створіння.

Будильник, який просить його погодувать.

Сон, відпочинок, медитація.

Можливість для відновлення.

Черговий шанс не впасти в апатію чи депресію.

Темна нічь, мрія, бажання.

На пречах теплий плед перед очима улюблений

філь, якій тішить, бо немає інших обіймів.

Осінь, жовтий колір, новини.

Час коли нормальне звичне життя зупинилось

настав момент змін, дій, руху, віри, рішучості, чесності.

02.10.22

...

Тетяна Фан

"ТОЙ, ХТО РОЗМОВЛЯЄ З ВІТРОМ"

...

День підходив до свого завершення. Сонце давно вже заховалося за верхівками масивних дев'ятиповерхівок. Єдиним світлом, яке хоч якось надихало, були ліхтарі у дворику, та світила в кімнатах втомлених після роботи людей.

Артур сидів на лавочці біля під'їзду, повністю занурившись у нотатки свого телефону, час від часу щось інтенсивно пишучи, та з такою ж інтенсивністю видаляючи.

Вітер поволі огортав теплом не тільки душу, а й думки, підсилюючи історію, яку так кортіло йому розповісти своїй уявній дівчині, яка, як він вважав, колись стане справжньою, але поки що, він той, хто надихається творити, він той, хто пише вірші, і він лиш

"ТОЙ, ХТО РОЗМОВЛЯЄ З ВІТРОМ"

Небо сьогодні красиво

зникає в туманних очах.

Неонові хмари бурхливо

розсіюють втому в серцях.

Вітер поволі шепоче

забирає всю злість й негатив.

малює мазками крізь ночі,

усе, чого я так хотів.

Люди приходять й зникають,

залишаючи шрами на тілі.

А я із вітром собі розмовляю,

вивільняючи все наболіле.

Він єдиний, хто мене розуміє,

і підтримує в важкість років.

Місяць поволі на фоні жевріє,

вдячний, що його

хоч сьогодні зустрів...

Поклавши крапку та зберігши написане, Артур вимкнув гаджет і заховав його в кишенях своєї кофти, поволі піднімаючись з лавочки та йдучи до дверей під'їзду. Востаннє на сьогодні глянувши на зоряне небо, він зник в темноті, закриваючи за собою двері.

"- Пора спати, - тихо промовив він. - Завтра важкий день."

11 серпня 2023

...

KillGard

Без назви

День 672 (27.12.23)

Вітер сказився, ламає дерева,

Гучно лупцює по вікнах весь день.

Впевнено йде вже зима кришталева,

Сніг дістає із холодних кишень.

Настрій псує непогода підступна,

Як наші хлопці в окопах в цей час?

Гріються як та чи їжа доступна,

Мають на ворога сили запас?

Знаю, що гріє любов від родини,

Сили дає наша віра у них.

Фото дітей коханих, дружини

Також підтримки загальної штрих.

Та закипає кров в їхніх жилах,

Як починає ворог терор.

Звідки беруться знову ті сили

Бити москальських болотних потвор?

Нам не потрібно нічого чужого,

Але свого ворогам не дамо.

Тож хай затямить рф та убога -

Їй не під силу накинуть ярмо.

...

Галина Студінська
16+

flaus centure

І знову,цей ліхтар у вікно,

І знову дощ,що споглядає із не звідки.

Ось–я,пошепки я кажу про минуле,

Чому ж знову тема,за минуле.

Усе веде назад в минуле,

Те,щасливеє життя.

Як же було добре,

О,ні прийшла та осінь,що забрала моє дитинство.

Дитинство,що дало мені можливість споглядати за небокрай,

Для того,щоб пізнати справжнє щастя.

А за вирієм птахи,

Вони ж були вже білокрилі.

Білокрилі від майбутнього снігопаду,

Холоди та сніги.

Я знову відчуваю потік ОЦК,

Цей жар та вода холодне.

Лише одне пов'язує мене з дитинством,

Таким щасливим та незабутнім.

...

Foilgene

Зимовий дощ

Зимовий дощ. Звисають краплі

З дерев, дахів, кущів і трав.

Грудневий вітер рвучко раптом

Розгонить в полі чорних ґав.

Летять птахи рядами дружно

На південь в пошуках тепла.

В садах зимових вітер сумно

Ночами вовком завива.

Прозорі краплі обважнілі

Стікають тихо до землі.

Ще день- і завірюха біла

Закрутить снігом до весни.

...

Тарасенко Вікторія

Осені букет

Вітри осінні, буйні і димні.

Пахощі яблук в садках.

Дощ на світанку. Холодно, сиро.

Листя розвіяне скрізь по шляхах.

Котиться осінь яблуком стиглим.

День завмирає тихо в полях.

М`яко ступає, наче по килиму,

Вечір осінній в блакитних вогнях.

Хочеться тиші і кави горнятко.

Книгу приємну, модерний сюжет.

Келих налляти. Швидко і хвацько

Випити осені терпкий букет.

...

Тарасенко Вікторія
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
А у нас перший учасникКнигоманія
19.05.2024
У конкурсі "Любов, смерть і некроманти" з'явився перший затверджений учасник. Чому тільки один? Спра ... Детальніше
Ілюстрації до прологуЄва Лук'янова
15.05.2024
Привіт усім! В минулому блозі обіцяла зробити візуалізацію до прологу моєї нової книги "Коли сонце н ... Детальніше
Чорничні ночі Leila Holden
21.05.2024
Хочу запросити вас до чату «Чорничні ночі». Даний чат присвячений авторам, які пишуть на тему ЛГБТ Ц ... Детальніше
Про романтику 😉Аркуш
20.05.2024

А як у вас з романтикою в непрофільних творах? 😉

... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
На Аркуші вже:
10962читачів
125333коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: