ЕГО

Стоїть в центрі світу — дзеркальна стіна.

Ти бачиш у ній ідеальну подобу.

В ній кожна поразка — провина чужа,

А твій власний голос — не промах, а спроба.

Ти вище за небо, ти глибше морів.

Чому ж тоді в грудях так порожньо й тихо?

Лиш тіні від друзів, лиш безліч світів,

Лишають в душі порожнечу та лихо.

За блиском корони не бачиш зірок,

За власним «я хочу» не чуєш любові.

Зроби вже нарешті рішучий свій крок —

Зійди з того трону, що в попелі й крові.

Бо справжність без нього — не там, де межа,

Де ти — лише частка великого кола.

А Его — це гостра і ржава іржа,

Що нищить і душу, і простір довкола.

15 квітня 2026 р.