Галюцинація. Сон

Спочатку не було нічого —

вчора.

А сьогодні —

ще не народився,

ще сплю.

Небо плює на траву —

я її хапанув

і скоро прокинувся мертвим.

Цей сон назавжди,

як ці невідчепні думки:

іноді я живу, віддаляючись від народження,

а іноді — наближаючись до смерті.

Потім не було нікого.

Я лягаю на траву,

випускаю слово «зима»

і продовження не пишу.

Але всі чомусь

у лісі шукають галявину,

а в пустелі — оазис.

---

1996р.