Умовний спосіб

Споглядати воду,

Глибини лісів,

Природи споконвічні чари...

Ніби електроди,

Загадки снів

Нас колись обвінчали.

Це паралельний світ,

Та прокинутись навіть не мрію.

Шепоче свій привіт

Дендрарію гіпоксія.

Дерева гинуть тоді,

Коли світла уривки

Перетворюють їх на пастку,

Де довкола них вітер віє.

Впізнаючи себе

В листі гінкго -

Спогадах гнучких,

Діях прекрасних.

Загублене повідомлення, ніби магнолія,

Тане на ранок.

Злегка зашарівшись, як півонія,

Зустрічаю світанок.

Милуюся срібнодотичністю

Теплих злив,

Оповиваю милозвучністю

Ніжних слів.

Попри досвід,

Первістками виринають вірші.

Все непізнане й невідчуте -

Найгарніше!