Нехай щастить...

— Куди ми так поспішаємо?

— Геть звідси!

— Куди?!

— Куди-небудь!

Оленка не бажала навіть секунди втрачати, щоб пояснити, яка небезпека чатує на всіх, хто, приїхавши на «Порто-Франко» опинився замість цього на химерному «Порто-Франеку». Небезпека, яку вона відчула з першої ж миті, як зійшла з потяга. Скоріше до вокзалу, до будь-якого потягу, що забере їх звідси.

— А як же всі інші? — обурився Віктор, намагаючись вирвати руку. — Оля, Дмитро, Яків? Ми що, покинемо їх тут?

— Так. Їм вже не допомогти.

— Що значить, не допомогти? А що з ними сталося?

— Якщо не пришвидшимося, взнаєш! Те ж саме відбудеться з нами! — Оленка була на межі розпачу. Вони як раз проходили повз жовтого контейнера, поряд з яким знову не було людей, і дівчина, що хазяйнувала на цій інсталяції, впізнавши їх, радісно помахала рукою.

— Нехай щастить на Порто-Франек! — крикнула вона, і її голос відлунням пролунав серед несподіваної тиші, що заполонила Стометрівку.

Тепер пройняло і Віктора.

— Не знаю, що тут відбувається, але мабуть ти права! — сказав він і прискорив крок.

Непомітно, обидва перейшли майже на біг. Промайнув знайомий парк і, все ще тримаючись за руки, Оленка та Віктор вибігли на привокзальну площу.

— Уф! — сказав Віктор. — Здається, вибралися!

Але хлопець помилявся. Повітря почало затягувати сірою мрякою, яка буває перед сильним дощем. Все навкруги швидко ставало чорно-білим, ніби графіка на малюнках з Палацу Потоцьких.

— Дивись, — Оленка вказала на будівлю вокзалу, що начебто віддалялася від них, ставала пласкою і намальованою. — Ти теж це бачиш?

— Бачу, — відлунням відгукнувся Віктор. — Нам не вибратися.

Стиснувши долоні один одного, вони знову стояли у знайомій кімнаті Палацу Потоцьких і дивилися на чорно-білий малюнок, на якому хлопець і дівчина стояли навпроти будівлі вокзалу. З протилежної стіни підморгував тритон. У коридорах Палацу було тихо, тільки десь тихенько сміявся блідий. Афіша опери жахів «Гамлет» знову набувала насичених кольорів. Наближався вечір.

А наступного ранку вокзал виплеснув із себе чергову порцію туристів, яких зустрічав жовто-чорний надпис «Нехай щастить на Порто-Франек».

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.