Про дієслівні рими (і не тільки)

Типу то колись було

Суворо заборонено

Як й було, то загуло

А тепер дозволено

Навіть вбого римувать

Зараз у пошані

Тільки ми йоб його мать

Стали враз погані

Просиш людей: "Напряжись,

Словами пограйся

Ну давай, ну не лінись,

Трошки постарайся"

А тобі кажуть "ти сноб

Ніц в віршах не шариш

Рима? Та мать її в йоб

Ритм нам не товариш

Слів рандомних напишу

Бо так відчуваю

І десь тут то залишу,

Хай всі викупають"

І живе собі "поет"

Який "любить" вірші

Неримований сонет

В нього найкрутіший

А щоб раптом не сказав

Хтось, що він нездара

Наперед він розписав

Нових стилів й жанрів

"Ви нудні старі діди

Ну ще, баби́, може

Вам отуто нудіти

Взагалі не гоже

Я за вчора лиш створив

Вісім нових стилів

Знаю, правда, їх лиш я

І мій друг Васілій

Що його надибав я

Між бруду страшнеґо

І тепер облизуєм

Ми друг другу... еґо

А оці ваші тупі

Рими, ритм — огида.

Й пам'ятайте, це не я,

А ви — тупе бидло"

Отак світ і не вкурив

Який же він геній

Шо свій час опередив

На сто поколєній.

Вкурить то лише один

Друг його — Васілій

Що між бруду його вірш

Був назвав красівим

І отак вони підуть

Лизькатись слиняво

І добре, мабуть, живуть

А я кажу: "Чао".