Обман під хмарним небом

Важкі удари баштового годинника хвилею прокотилися містом. Бліде осіннє сонце моргнуло тонкими променями-віями, ховаючись під шар невагомих проте щільних хмар. Корнелій постукав по склу барометра, вдивляючись у власні позначки на давно фарбованій стіні. Записи олівцем древніми письменами оточували прилад зусібіч. Отже всього тиждень. Можлива помилка у день-два. Газети вже згадували про підготовку сховищ для Чистих, майстри у крамницях розкладали на прилавках респіратори, а чорний ринок готувався наситити голод поверхні сотнями доз «Трегладу».

Корнелій накинув чорного піджака, протер обличчя вологим рушником, позбавляючись сонливості, і вийшов на вулицю. Його чекали справи, місцями ненависні, однак невідкладні як і все людське життя. Корнелій ішов тротуаром, розглядаючи перехожих. Їх було небагато, в робочий день вулицями вешталися тільки неприкаяні Спотворені. Їх тіла були живими барометрами і відчували наближення Білої зливи сильніше за інших. Залиті каламуттю білки очей вдивлялися у небо. Корнелій оминув гурт, намагаючись не привернути увагу.

Нарешті перед чоловіком виник знайомий ресторан. Корнелій спершу не помітив швейцара, котрий схопив його за руку і гаркнув:

— Вхід лише для Чистих.

— Я чистіший за тебе,– прошипів Корнелій, показуючи браслет з номером.

Той відступив. Проходячи повз чоловік зауважив на шиї нахабного робітника характерні вкраплення молочно-білого. Проти своїх працює негідь. Цікаво скільки витримає його пика, коли покровителі вшиються до сховищ. Чоловік сів за дальній столик і замовив чашку кави. Апетиту не було, солодкавий запах-передвісник спустився на лабіринти вулиць, хоча смог ще не взяв передмістя у кільце. Кремезний лисий пан навпроти скривився.

— Ви спізнилися, Корнелію.

— Не хотів приходити, якщо чесно. У світлі останніх подій вирішив перечекати.

— Звісно убивство містера Вейса жахливе, надто з наближенням зливи. Але чого боятися вам, Чистому? Сподіваюся документи одержите без проблем,– співрозмовник приязно усміхнувся.

— Мені пощастило владнати усе до того як інспектор зустрівся з кулею,– Корнелій дістав кілька складених аркушів з печатками і простягнув їх колезі.

Той примружив очі, уважно розглядаючи висновки експерта. Задоволене мугикання заспокоїло Корнелія. Він зробив ковток гарячої кави. Тепер його винахід має усі шанси вибухнути на ринку. Перша партія уже виготовлена і чекає аби потрапити до рук покупців. Звісно про цей поспіх Людвігу знати не обов’язково. Він надто підозріливий, навіть якщо справа гарантує добрий заробіток. Бідолашний Вейс, він не знав як змінить світ його підпис на ліцензії. Сподіваюся цей вчинок втішить його грішну душу дорогою до раю, подумав Корнелій.

— Схоже усе гаразд, друже,– Людвіг радісно потис руку партнера,– Подумати тільки, антитоксин до клятої Зливи. Тепер ці брудні змінені більше не вихвалятимуться своєю живучістю перед нами, Чистими.

— Усе можливо,– вичавив з себе Корнелій, зціпивши зуби,– Мені треба йти.

Він підвівся, поправив одяг і проковтнувши залишки кави рушив до виходу. Від внутрішньої напруги тремтіли руки. Чоловік глибоко вдихнув, полічив до тринадцяти і поволі видихнув. Тоді розстебнув браслет і сховав його до кишені. Майстерна фальшивка давала йому ключ до дверей поділу на Чистих та Змінених. Куди завгодно окрім сховищ. Але їх Корнелій не потребував. Завдяки «Трегладу». Перша доза окрім імунітету до токсинів значно вигострила зір. Спокуса повторити спробу і одержати нові Зміни не покидала. Якими вони будуть, залежало тільки від волі випадковості.

Ця злива обіцяла затягнутися. Вервечки Спотворених уже гуляли широкими вулицями без страху. Усі хто переступив золоту дозу прагнули піти далі за межу, стаючи чимось іншим ніж просто люди. Тіла пронизані десятками мутацій і розум давно з’їдений Зливою. Корнелій ю зневажав їх за слабку волю. Щоб впасти не потрібна сила, тяжіння скине на самісіньке дно.

Увагу привернув чоловік з дівчинкою років дванадцяти. Вони стояли на місці, боячись підійти. Зрештою батько наблизився до Корнелія. Він довго мовчав, незграбно жестикулюючи. В куточках очей блищали сльози. Вичавити потрібні слова йому було надто важко.

— Я хочу для неї кращого. Нормального життя серед людей. Але їй погіршало…

— Сховище непридатне,– пояснив Корнелій,– Біла злива просякає, заражаючи воду і повітря. Чисті тримають більш надійні для багатіїв. Їй потрібна есенція.

— Тоді вона стане як… Ці потвори…

— Не стане. Перша достатня, п’ять норма, дев’ять не людина, тринадцять – Спотворений. Вона зміниться, проте мутація незначна. Але імунітет виникне одразу. Дітям легше звикнути до поклику. Я обіцяю,– Корнелій поклав руку на плече бідолашного і відпустив у його кишеню пляшечку з гумовим корком. Його донька наблизилася. На худенькій руці блиснув браслет Чистих.

— Дякую вам, пане. Можливо все зміниться і нас не вважатимуть…

— Більше ні,– пообіцяв чоловік,– І припиняйте вживати самі. Вісім доз для вас максимально безпечна межа.

Годинник пробив тринадцять разів. Величезні стулки скляного даху над бенкетним залом вкрилися шаром олійно-густої води кольору давно прокислого молока. Важкі краплі сипалися на вулиці, підкоряючись слабкому вітру. Гості та слуги у металевих браслетах походжали між столів з різноманітними наїдками. Корнелій стояв спиною до бенкету, вдивляючись у туманний пейзаж Білої зливи. Згори місто виглядало таким маленьким. Він глибоко дихав незвично чистим повітрям, вкотре відчуваючи фантомний запах дощу. Навіть після першої важко опиратися поклику.

Корнелій озирнувся. Публіка Чистих не зважала на нього, оминаючи як вода скелю. Вечірка у перший день нової хвилі була для них виявом неабиякої хоробрості. Навіть кількох крапель достатньо аби вбити чи викликати важке отруєння. Не факт що новий антидот впорається з прямим контактом. Від неминучої загибелі усю правлячу верхівку міста відмежовувала тільки стіна скла. Вдалині прогримів грім, спалах тонкої блискавиці освітив далекі будинки. Час настав, подумав чоловік. Він піднявся на невелику трибуну і постукав по келиху, закликаючи до уваги.

— Леді та джентельмени, сьогодні для нас усіх настав день великих змін. Усі ми пам’ятаємо як почалося нове життя. Після катастрофи частина населення обрала сховища, решта ризикнули змінити себе есенцією з мікроорганізмів Зливи. Але згодом хвиля скінчилася і майбутні Чисті повернулися. Вони назвали змінених монстрами, обмежили їх права. Есенція опинилася поза законом. Але сьогодні усе зміниться.

Корнелій зробив паузу. Зненацька до зали увійшли кілька полісменів. Один з них грубо заломив руки чоловіка за спину і клацнув наручниками.

— Вас заарештовано за убивство і підробку документів,– мовив охоронець закону, виводячи Корнелія.

Той обернувся і закричав:

— Навіть ви не здатні захиститися від Білої зливи. Той антитоксин який я продав вам насправді дещо інше.

Корнелій вирвався з рук полісменів і кинувся до важеля на стіні. Один ривок і стулки на даху відчинилися. Дощ полив усередину. Молочні краплі з солодкавим запахом потекли по шкірі гостей, лишаючи плями на дорогій одежі. Усі завмерли, не намагаючись тікати або сховатися. Жоден не впав на підлогу у конвульсіях хоч і прагнув відчути краплину болю замість огидного задоволення і щонайгірше потягу проковтнути липку рідину.

— Тепер ви такі як я,– переможно мовив Корнелій.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.