Ковток любові

Серп зростаючого місяця повільно виринав посеред блідо-блакитного сутінкового неба. Вогняна спека дня змінилася прохолодою, а важке розігріте, мов смола, повітря нарешті стало придатним для дихання. Стрілка барометра ніби зрослася з циферблатом, але Флоріан знав: жар літа скоро зміниться. Він відчинив розкішні двері і повільно спустився сходами на перший поверх будинку, насолоджуючись м’якою тишею сонного дому в центрі міста. Незважаючи на моторошну близькість до золотої дози Флоріан мав надто багато впливу аби влада спромоглася випхати ексцентричного митця на задвірки. Чоловік відімкнув поштову скриньку з відполірованим номером і дістав з запилених темних надр конверт.

На білосніжному папері каліграфічним почерком виднілося його ім’я та адреса. Зворотньої як завжди не було. З протилежного боку виднівся символ контори: два багряних серця, які зливалися докупи, оточені трояндами. Квіти та шипи – таким був девіз компанії «Амур». Вони славилися ідеальним вибором другої половинки для найвибагливішого клієнта. Флоріан прийшов туди випадково: програв у карти одне бажання письменнику з Чистих. Той кинув на стіл візитку і наказав скористатися. Наївний. За життя художник спробував набагато жорсткіші витівки. Привести на вечірку кількох Спотворених як своїх слуг, писати портрет однієї натурниці кров’ю іншої – це було лише початком нестабільної вдачі Флоріана. Тому він без будь-якого хвилювання заповнив довжелезну анкету, завтовшки з роман від початківця, витерпів кілька співбесід від абсолютно різних працівників і нарешті заплатив величезну навіть для багатія суму. Тепер компанія надіслала запрошення на перше побачення.

Флоріан закинув листа до кишені штанів і повернувся до пентхауса. Він розкрив конверт, кілька разів перечитав написане. Підкреслено довго і надміру інтригуюче. По суті нічого конкретного окрім місця зустрічі. Цей ресторан змусив чоловіка вперше зіткнутися з поняттям сегрегації у толерантному до Змінених місті. Щоправда сегрегації фінансової. Тому факт, що «Амур» забронював для нього столик там означав надто багато. Думка не прийти одразу полетіла до смітника. Флоріан відчинив дверцята гардеробу, в якому могла одягнутися половина міста. Він довго обирав між яскравим і дуже яскравим. Врешті зупинив вибір на коричневому костюмі в клітинку. Розчесав темне волосся, одягнув капелюха. Наостанок схопив чорну як ніч парасольку. До навколишньої посухи вона пасувала як ніщо інше. Він був готовий.

Флоріан зупинив кеб і гуркіт коліс по бруківці оркестром супроводив його подорож. Величезний зал зустрів його морем штучного світла. Вогні химерних скляних ламп навколо яскраво мерехтіли. Людей було небагато: жодного знайомого обличчя. Офіціант провів чоловіка до столика в глибинах залу. Там панувала напівтемрява. Флоріан полегшено зітхнув, його очі не витримували надміру світла. Він усміхнувся дівчині, яка вже чекала. Невже у цьому світі ще лишилися люди, які приходять вчасно. Гостя не була схожою на інших коханок Флоріана. Звичайна жовта сукня, русяве волосся середньої довжини і цей погляд. У ньому не було надмірного інтересу або захоплення, які чоловік помічав навіть у багатьох Чистих. Флоріан сів за столик. Офіціант поставив перед ними піднос, накритий білосніжною тканиною і зник вдалині. Решту приховала темрява.

Додому змінений повертався у хорошому настрої. Місто поринуло у ніч, лише ряди ліхтарів зоряним шляхом супроводжували його. Флоріан не помітив як минуло стільки часу. Аріана виявилася цікавим співрозмовником. Принаймні не розчарувала як інші. Записана адреса була чи не першим папірцем, котрий не зник у надрах смітника. А далі почалися будні. Сповнені сонячного жару, затворництва і картин. Порожнечу між монолітів рутини затоплювала густа рідина нудьги. Усе видавалося однаково сірим, хоч око зміненого легко розрізняло п’ятдесят відтінків цієї барви. Флоріан не вірив у кохання з першого погляду. Щиро кажучи, його почуття не було таким. Однак Аріану він міг порівняти з першою дозою есенції, котра переламала його життя на до і після. Чоловік дістав з гаманця адресу. Пригадав де дістати подарунок. І зробив ковток нового.

А далі були Зміни. Вони зустрічалися все частіше, обмінюючись вмістом власних душ. Аріана була іншою: її характер випромінював спокій і щирість. Несхожа на імпульсивного митця, який ховав власні почуття за масками для публіки. Вона не була ідеальною, не був таким і сам Флоріан. Час розділявся на дні обох. Дні Флоріана були часом відкритості, експериментів на межі можливого. Та чоловік більше не прагнув сягнути абсолюту в ріках нешкідливого для мутантів алкоголю чи заборонених витворах «алхіміків». Він намагався показати подрузі всі барви життя без гидкого післясмаку сорому за скоєне. Вона все частіше відкривала дверцята інтровертності перед новим. Іншими були дні Аріани. Вони минали в тиші, можливості розкрити заховане в надрах серця, ковтках чаю та книгах. Їх час зливався у вічний баланс хаосу та порядку. Нерідко цей коктейль вирував бульбашками емоцій, переливався через край, подекуди ставав нестерпним та все одно зберігав неповторний присмак кохання.

Так обертався годинник єдиної долі. А стрілка барометра ривком полетіла вниз. Сонячна блакить ховалася за важкими жовчними хмарами. У повітрі витав передвісник. Аріана все рідше виходила з дому, залишаючись у затишку своєї квартири, схожої на маленьку бібліотеку. На вулиці затулила обличчя носовичком. Флоріан розумів її. Солодкавий запах збуджував поклик до «Трегладу» давно замінений покликом до іншої есенції – нової подруги. Передмістя вже тонуло у хмаринках туману, виганяючи звідти Чистих. Вулиці призначеного їм центру міста також поволі порожніли. Обоє ішли широкою вулицею, обмінюючись словами.

— А пам’ятаєш нашу першу зустріч?– поцікавилася дівчина.

— Пригадую як уявляв, кого мені підсунуть,– засміявся Флоріан.

—Я ще боялася приходити. Але ти навчив мене жити інакше.

— Цей результат взаємний.

Зненацька Аріана гучно закашлялася. Передвісник ніби душив її. Вдалині на зміну липкому туману сипалися дрібні крапельки Зливи, стікаючи по стінах олійними краплям. Флоріан підхопив дівчину на руки. Він розумів, що коїться, але думка була занадто дивною.

— Ти Чиста?!

Вона злегка кивнула. Чиста і змінений за крок до Спотвореного. Флоріан не міг у це повірити. Але часу надто мало. Чоловік дістав колбу «Трегладу». Ця штука подіє не одразу, але є час сховатися хоч від крапель. Туман не вбиває одразу. Аріана похитала головою, не в змозі ворухнулися. Він схопив з лави забутий респіратор, одягнув на дівчину і кинувся бігти. Злива наздоганяла, важкі краплі сипалися градом, цівки стікали з дахів. Нарешті обоє влетіли до сховища. Важкі двері зачинилися одразу за ними. Прогримів грім і шалений дощ застукотів дахами. Флоріан поклав дівчину на ліжко і обережно зняв її респіратор. Краще піти, поки охорона не вивела його штурханами. Чоловік стиснув її руку і тихо мовив:

— Я чекатиму. Повертайся щойно прийде Затишшя.

Він рушив до шлюзу залізними сходами під враженими поглядами інших. Усі знали Флоріана. І вона точно знала, та все одно погодилася його прийняти. Його але не есенцію, хоч яка різниця коли обоє прийняли першу дозу кохання.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Сонячне зайченя
05.11.2022 22:06
До частини "Ковток любові"
До цього твору я не знала що ти вмієш писати про кохання. Мені дуже подобається ця історія, вона мила і життєва, герої такі живі, такі хороші, що виникає бажання їх обійняти!))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше