Стомлені душі

02.09.2026

15:03

Я — Едуард Карачевський, новоспечений психіатр.

Починаю цей щоденник...Leuchtturm1917, в кольорі індиго, з двома закладинками, кишенькою ззаду. Обожнюю, що тут листки товсті і в крапочку...Можна і спокійно писати, і малювати... Це допоможе мені бути стриманим і не зриватися...

Знайшов собі роботу в інтернаті для дітей з інвалідністю. Взагалі не в захваті від таких закладів, але може ті діти на рівні овочів і родичі не можуть піклуватися про них?

03.09.2026

Я почав знайомитися з іншими працівниками й дізнаватися про внутрішній устрій. Є хлопчачий та дівчачий корпуси й корпус для працівників. Оскільки інтернат — ізольоване місце, то багато хто прямо тут і живе, щоб не мотатися туди-сюди. Але то не для мене: я звик до набагато кращих умов. В хлопців й дівчат окремі вихователі.

Тут ще й школа є. Класи тут розподіляють по розумовому розвитку, а не по віку. В інтернаті є багато вихованців з різними ступенями розумової відсталості (олігофренії: дебільність, імбецильність, ідіотія; зараз ці терміни не використовують — вони стали лайкою). Тут класів всього 3:

1. Для дітей з розумовою відсталістю

2. Для “звичайних”

3. Для “обдарованих”

Дуже мало вчителів, які тут працюють. Зарплата низька + стереотипи. Але є люди, віддані своїй роботі.

В хлопців є чіткий поділ на групи, в яких є ієрархія. Типово. Я нарахував 5 штук:

- Перша група — єдині, хто не мають назви. Мають репутацію “ботанів” та “лохів”. Мабуть тому, що не п'ють, не курять, не вживають.

- Друга група — Гризуни. Ну, вони, відповідно, багато їдять й не тільки. Я проходив повз їхню кімнату, мало не вмер від запаху цигаркового диму й перегару. Варять самогон на якомусь саморобному бульбуляторі. Торгують ним же. Як правило, з Гончими. Чому за цим ніхто не слідкує? Невже всім настільки все одно?

- Третя група — Гончі. Постійно десь бігають, все про всіх знають, розносять новини. Є чутки, що вони тимчасово тікають назовні, щоб добути якісь речі. Не знаю, чи це правда.

- Четверта група — Африканці. Мабуть так названі, бо шкіра темніша…Або тому, що в них усіх клички від назв африканських тварин.

От я цього ніколи не розумів. Мені ближча жіноча соціальна структура — коло, а не піраміда. Всі рівні, відповідальність розподілена. В дівчачому корпусі все саме так — тихо, спокійно.

04.09.2026

10:02

Сьогодні до мене прийде моя перша пацієнтка. До сеансу я подивився її картку.

ПІ: Тисовська Лілі.

Вік на момент потрапляння до закладу: 16 років

Склад родини: мати.

Діагнози: РАС (розлад аутичного спектру), РДУГ (розлад дефіциту уваги, гіперактивності), ДРО (дисоціативний розлад особистості).

Бідна дівчинка…Мало того, що вона народилася в світі, не створеному для неї, так ще й її хтось так травмував аж до ДРО…Стоп! З фізичних інвалідностей в неї нічого нема, як і відсталості в інтелектуальному розвитку. За нею не так складно доглядати…Тобто…Її просто викинули… А з родини в неї лише мати. Та ця жінка не має права називатися матір'ю! Покинула дитину, в найскладніший момент життя! Підозрюю, що це саме вона її травмувала. Хочеться тій курві в обличчя плюнути.

До того, як вона прийде, треба згадати правила спілкування з аутичними людьми…Так, що там було?

1. Не жаліти

2. Говорити доступною мовою, без фігур мови, по можливості, фразеологізмів

3. Не сильно звертати увагу на інтонацію, їм це складно контролювати

4. Не торкатися без дозволу.

5. Давати час на обробку інформації (паузи — це нормально).

6. Не дивитися надто пильно в очі.

7. Не підвищувати голос.

8. Запитувати прямо: “ти хочеш продовжити?“ замість “як ти?“

Наче все згадав. О, її треба буде потім пригостити. Якоюсь цукерочкою. Як і інших наступних моїх пацієнтів. Позитивне підкріплення, щоб вони не боялися до мене ходити. Хтось же має дати цим дітям хоч краплю любові…

12:03

Лілі прийшла. Вона 90% часу мовчала. Я й не змушував, не сипатиму сіль на рану. Але все ж вирішив розпитати її про її особистості. Дав папір і кольорові олівці. В її очах на мить з'явилася іскра захоплення і так же швидко пропала. Думаю, вона любить малювати.

— Ось дивіться…— Лілі взяла синій олівець, намалювала людинку з фігур: Оце Одета…— вона ткнула пальцем в малюнок, — Її так звуть, бо вона спокійна, але чутлива і плаксива. Одета значить “синє море”.

— Зрозумів…

— Оце Аурелія…— дівчина намалювала ще й жовту фігурку поряд, — Вона весела, енергійна, все переводить в гумор, дурносміх…

— Ну, я й сам здогадався, чому її так звуть: ім’я перекладається як “позолочена”.

Лілі посміхнулася. І намалювала червоний силует.

— Це Сена, Наша захисниця. Найсміливіша з усіх…відстоює наші кордони… Вона може здатися егоїсткою, але вона просто намагається вберегти Нас…

Пізніше на папері з’явилося ще кілька людинок: сіра, фіолетова, помаранчева.

— Фіолетова - це Шіон, - розповідала та, - вона загадкова, відповідає за езотеричну частину…Вона за кермом коли Ми гадаємо або робимо щось подібне. - Помаранчева - Лола. Вона дуже тривожна й ляклива…Ми не розуміємо, навіщо вона, але вона існує.

Вона видихнула, подивилася на мене.

— Ну, а сіра - це я, Діана. Зараз я кермую Нами, — загадково промовила дівчина. — Я більш байдужа, можу взяти віжки коли Ми втомлені. — А всі Ми разом — Лілі, — вона зробила чорним олівцем фігурну дужку навколо всіх фігурок.

— Дякую, що розповіла, — похвалив я. — Ти напевно виснажена…—Ось тобі цукерка, — дістав з ящика цукерку “Червоний мак”.

Її очі стали квадратними; вона вихопила лакомину і моментально запхала в рот. Тільки обгортка й лишилася.

09.09.2026

10:59

В цьому закладі в усіх є клички! Буквально у всіх: дітей, працівників. Для мене це дивно, але все ж…в чужий монастир зі своїм уставом не ходять.

15:39

Тепер кличка є і у мене. Один хлопець, Павук, побачив як я нотую в інший блокнот під час сесії, а потім і сюди. Тепер я — Блокнот! Я вважаю: мені підходить.

У Павука гострий галюцинаторний синдром. Він бачить якихось комах та арахнід. Думаю, це звідти його позивний.

10.09.2026

Ясен

Я примітив його на обіді. Один з тих, хто на кріслі колісному. Він сильно виділявся, бо носив чорний діловий костюм, білу сорочку, червону краватку, окуляри на сріблястому ланцюжку.

Від одного з хлопчачих вихователів, Дятла, дізнався, що той хлопець завжди так ходить. І називають його Ясен (типу дерево). Де він дістав той діловий костюм в цій задрипанці? Від нього не тхнуло, значить речі випрані.

17:55

Чорт! Я повернувся в кабінет, а в усіх анкетах вихованців їхні справжні ПІП замальовані й клички надписані! Я ж тільки один раз забув замкнути двері! Здається, хтось не хоче, щоб я дізнався, як їх реально звати.

Дізнався більше про Ясена.

Він потрапив в інтернат у 5 років, зараз йому 17. Діагноз: параліч нижніх кінцівок в результаті травми під час пологів. Лідер 1 групи. Там майже всі на кріслах колісних. Вчиться на відмінно, в класі для “обдарованих”, як і Шрапнель; з вихователями та однолітками наголошено ввічливий. Постійно в бібліотеці, перечитав всі книги по декілька разів. В своїй групі — суворий, холодний, виважений.