Стомлені душі

29.12.2026

Через два дні Новий рік. Хочеться всім своїм пацієнтам подарувати щось. Зібраних мною знань має вистачити.

- Павукові (16 років, хлопець з Гончих; з галюцинаторним синдромом) — книгу про членистоногих;

- Білому (17 років, альбінізм, лунатизм) — маленький конструктор (залізний);

Не забути б, що я йому сьогодні маю вколоти транквілізатор. І провести додаткову сесію корекції.

- Алігаторці (13 років, лікантропія) — малий набір для садівництва;

- Слонові (аутичний, з середньою розумовою відсталістю, належить до Африканців) — м'яку іграшку;

От тільки, не можу визначитися, що подарувати Шрапнелі… В неї стільки інтересів та вмінь (Та сама скринька)!

Знаю! Вона колись розказувала, що обожнює Шалену Пчілку! Куплю їй пару кіло таких. І…ще вона так довго дивилася на мій Leuchtturm…Подарую їй такий же, тільки фіолетовий (її улюблений колір). Та якусь модну ручку, може перову.

А Толі — настільний мольберт для креслень, з магнітним тримачем й іншими наворотами. Може ще й ортопедичний стілець. Якщо грошей вистачить.

31.12.2026

Лілі носилася з цукерками як ужалена. Спочатку вона сховала їх в тумбочку, потім переховала в шафу, затим під ліжко… За її словами: “Як тільки вони відчують запах глюкози, винесуть все, нічого не залишать!“ І я її розумію. А з приводу блокнота Шрапнель сказала, що буде писати в ньому свої твори. І я тільки радий, що вона не повністю мене копіює. Напише й видасть свою книжку — одразу оформлю передзамовлення.

А потім вона дала мені чудову ідею:

— А можна вони у вас побудуть? Я вважаю, що у вас їм найбільш безпечно.

— Чудова ідея, — відповів я, — ти можеш приходити на сесію й брати скільки захочеш. — Виділю тобі коробку.

Коли обходив інтернат, милувався як інші мої пацієнти радіють подарункам. Так тепло стало на душі!

Толі теж сподобалося, він поцілував мене по-французьки. Ми довго цілувалися, десь хвилину без поповнення запасів кисню!