Моя, нація

Кров моя застигла!

Як з пророка Іси, сміються непорочні.

Не знам чи я неправильний, чи то світ, такий проклятий.

Не знам чи одоробло схаменеться колись, чи будемо ми страждати поки повіні не стане.

Чи то я не прав взагалі.

Але скажу я лиш одне:

Бороти потрібно не тіки заклятих ворогів, а й власний світ.

Бо поки народ не стане націєй, поки народ не прийме себе, поки народ не буде дивитися що сам він робить, до поки не знайдеться Мойсей, чи Христос розп'ятий.

- То буду просити тебе: не корись народу, будь вище цього. Будь першим проліском нації на тлі йолопів.

На цьому мій вірш закінчується.

Я не можу заставити тебе бути не собою, але прошу зрозумій що поки в націю не вирвуться люди, то нашої музики не буде, то наших стрічок не буде, то нас не буде в світі...