Двоє

Ось вона пальчиком пестить…проводить по шкірі…

Ось вона тулиться легко, дитинно і втішно…

Очі примружує млосно свої темно-сірі.

Груба щетина лоскоче її… І їй смішно…

Він їй приносить лате і чизкейк із кав’ярні

Він її ніжки бере у свої грубі руки

Він масажує і каже: «Які ж вони гарні…»

Знову тривога… лунають набридливі звуки

Може балістика знову, а може «шахеди»

Він – у частину. Вона відкриває свій ноут

В ньому рябіють новини… Блакитна планета…

Паніка лавою криє… по колу все знову...

Не зупиняються вбивці… триває ця битва

Цілий день вибухи в світі, що з’їхав із глузду

Цілий день фоном у мозку лунає молитва…

Ще і погода холодна… Чекай на застуду.

Їй же не треба багато – сяйливе світання

Спокій… сніданок у тиші… квітуча весна…

Очі навпроти… а в них непристойне бажання…

А не оце все… чекання… новини… війна

І вона молиться Будді, Ісусу, Аллаху,

Богу єдиному, предкам і духам природи.

Щоб повернувся живий з того пекла і жаху…

Щоб повернувся… здоровий… як вісник свободи.

Ну а десь там, перед тим, як іти на завдання

В небо дивився і біль гамував він від втрат

І в голові все крутилось шалене бажання

Ще бодай раз би відчути її аромат