Капець

Капець підкрався зовсім непомітний,

Хоч навкруги крутив я головою,

Прошепотів: – «Ти хлопець дуже спритний,

Але шмаркач змагатися зі мною».

Бо за плечима в мене не роки – століття,

Ніхто з людей мене не переможе,

Для всіх людей у світі я страхіття»,

Я лиш ковтнув і прохрипів – «А може?...»

«А може зможу я тебе перехитрити?

З дитинства я товаришую з головою»,

Він перебив мене – «Не варто торохтіти,

Не зрозумів – тобі не впоратись зі мною!»

«І все ж я спробую» - йому відповідаю,

Він похитав повільно головою,

«Ну що ж давай, але попереджаю,

Якщо не вдасться, я розправлюся з тобою!»

«Що може бути гіршим?» - я питаю,

«Приперт до стінки, так вже повелося. . .»,

Знітився він, зітхнув, махнув рукою -

«Ти будеш першим, серед тих кому вдалося».

Тут він пропав, як мара на світанку,

А я тремтячею рукою тер обличчя,

Не треба було пити аж до ранку,

А то і не таке насниться!

06.04.2020