Я випалена земля

Я – випалена земля

І я – найтемніша нічка

Я наче жива… здаля

А зблизька я – всохла річка.

Лиш голос мене тримає

Не знаю хто він і звідки

Він тихо розповідає

Мені страшні оповідки:

Про спалені вщент ліси,

Про тріснуті землі й небо,

І як ти кого не проси –

Все вирішено до тебе…

Найкращий чистильник – час

Він стер всі минулі ери,

Все зайве…Зітре і нас…

А друзі його – химери

«…У вас є один лиш шанс:

Навчатися жити в лісу

І може тоді багатств

Отримаєте ви збіса»

І все не вмовкав той голос

«…Дотла був спалений ліс

Лиш головешки…голо..

Але молодняк проріс»

І знову шепоче тихо

У ньому вже зваба пісень:

«…і Сонце спалить все лихо

…і зміниться ніч на день

А згарище – це колиска

Насіння і мінералів

Не видко нікому зблизька

Те, що залишив праліс.

Початок шукай в глибинах

Життя ще своє насіє…

І кров закипить в судинах…

Впізнала мене? Я – надія»