Відлуння синіх пелюсток

Гілки гойдає лагідний прилив,

Синиці в листі — тихий перелив.

Горлиць диких благородний змах,

Затишок знайшли у цих дворах.

Тигрові тюльпани, наче дзвони,

Рожеві пелюстки, земні канони.

Синє море в квітах мерехтить,

Білий фінік — наче світла мить.

Мак ось-ось розкриє свій вогонь,

Дощ торкнеться втомлених долонь.

Все, що було — в пам’яті застигло,

Все, що буде — в небо полетіло.

Нічне небо вабить глибиною,

Я веду розмову із собою.

Зірок роса розсипана вдалині,

Ми не одні у цьому дивнім сні.

Там, де пульс галактик б’ється тихо,

Відступає біль і кожне лихо.

Ніжність світу в погляді німім,

Космос став на мить моїм святим.

Ми йдемо крізь час, не знавши меж,

В кожнім атомі ти всесвіт теж знайдеш.

Минуле й завтра — в одному колі,

Ми лиш краплі в цій безкрайній долі.