Гори і море

Гори статичні, море мінливе

Гори стоять собі невразливо

Море бушує, нервує і плаче

Море помилку тобі не пробачить

В горах ризикуєш лише заблукати

Зі стежки зійти, від друзів відстати

У морі замерзнеш, акула зжере

Чи може та хвиля тебе понесе

У морі всі речі тобі як чужі

І шлях там знаходиш лише у ночі

Когось розважають ті хвилі шалені

І щастя лунає під сплески веселі

Когось накривають, вони з головою

І в паніці тягнуть, на дно під водою

В горах кожна буря - прощання з життям

І місце знайоме вже ніби капкан

Та хтось поміж хвиль відчуває свободу

А хтось в тихій скелі: покій та опору

І кожен завжди обирає своє

Та чи не зламає цей вибір тебе?

П.С. Маленька спроба піти в образність, бо інші вірші в мене трохи «прямі»

Написано ще 14.06.2025 під час відпустки, та я забула викласти