МИ ТРИМАЄМО СВІТ ЦЕЙ КОХАННЯМ

Я волосся твоє розплету,

цілуватиму сни розпашілі

на твоєму розніженім тілі

і самотню твою чистоту.

Я пірну поза комір тобі

синім променем в спогади грішні.

Ми у пристрасті юні, колишні,

не підвладні розлуці-журбі.

Не будися від дотику губ

до звабливих краєчків усмішки.

Дай з коханням набутися трішки

забуттям в невідомості згуб.

Прохолоду ранкових сивин

загорну в теплі пригорщі ночі

і твої сподівання жіночі,

й нашу мрію, що в нас буде син…

Полечу в гамір досвітку знов,

надихнувшись твоїм чаклуванням.

Ми тримаємо світ цей коханням

під покровом святих корогов.