Глава 4: Бухгалтерський екзорцизм та привид дитинства
Кабінет потопав у задушливій атмосфері професійного вигорання. Старший аудитор та його молодший напарник стояли посеред зали, наче дві скам’янілі статуї бюрократії. Раптом їхні очі спалахнули неприродним, фосфоричним червоним світлом.
— Ви думали, що це звичайна перевірка? — голос старшого звучав, як звук розбитого скла в порожньому залі. — Інвестори втомилися від ваших напівзаходів, Ґлімдо. Нас послали не за балансом. Нас послали за вашими душами. Повна санація! Ми спопелимо це місце до стану стерильного небуття.
За спинами вампірів повітря розірвалося. З вирви, що пахла озоном і розкладанням, почали вириватися примарні дракони розміром із гончака. Вони кружляли під стелею, сіючи навколо крижаний холод.
— Твою ж бухгалтерію! — вигукнув Ґродул, судорожно схопивши свій магічний бубен. — Ви знову за своє? Геть з офісу, поки я не зробив з ваших звітів конфеті!
— Гродуле, може, ти спершу зробиш конфеті з нашої зарплати? — буркнув Ґронд, ховаючись за шафою. — Бо я вже бачу, як ці дракони з’їдять наші премії.
Ґродул почав шалено бити в мембрану бубна, викрикуючи закляття і змішуючи на столі залишки чорнила з «екзорцистською кислотою». Ґлімда, секретарка, вчепилася в край столу, спостерігаючи, як руни на підлозі налилися синім полум’ям. Бролін нервово поправив піджак, відчуваючи, як простір навколо стискається. Коли остання крапля зілля потрапила в центр кола, простір здригнувся. Портал із хрипким звуком схлопнувся, відрізавши шлях драконам.
Вампірські аудитори не впали. Вони завмерли, перетворившись на воскові скульптури з виразом дивної, майже дитячої безтурботності.
Їхня свідомість була далеко. Один стояв на веранді сонячного будинку, відчуваючи тепло розпеченої печі. Він бачив бабусю, яка дбайливо подавала йому млинці з липовим медом — такими гарячими, що масло миттєво тануло, стікаючи по пальцях. Інший згадував свій перший політ над лісом, коли світ здавався великим, добрим і зовсім не обмеженим рамками посадових інструкцій. Вони більше не були холодними слугами корпорацій, вони знову ставали тими, ким були до того, як стали гвинтиками в машині «санації».
— Що з ними, Ґродуле? — тремтячим голосом запитала Ґлімда, дивлячись, як із кутиків рота зникає звична ікласта гримаса.
— Вони в «режимі очищення», — відрізав бухгалтер, витираючи піт з лоба. — Це як жорстке форматування диска. Магія витісняє їхній професійний цинізм на користь найтепліших спогадів.
— Чудово, — пробурмотів Бролін. — Тобто ми щойно перетворили двох кровососів на сентиментальних дітей. Сподіваюся, вони не попросять нас співати колискові.
За мить магія почала згасати. Вампіри повільно опустилися на підлогу, їхні очі стали звичайного, каламутного кольору. На них насувалося густе марево забуття.
— Ми… ми просто перевіряли баланс, — промовив один, озираючись навколо з розгубленим виразом. — Здається, у вас усе гаразд, пані Ґлімдо. Перепрошуємо за затримку.
Вони пішли, ледь не спотикаючись об власні ноги. Ґлімда полегшено видихнула, але Ґродул не поспішав ховати бубен. Він дивився у вікно, де над містом згущувалися хмари, що нагадували силуети далеких, холодних інвесторів.
— Ви думаєте, це кінець? — тихо сказав він, дивлячись на колег. — Це були лише пішаки. Хтось зверху надіслав цілий легіон таких «аудиторів», і я боюся, що наступні будуть куди менш сентиментальними. Ця гра значно глибша, ніж ми могли собі уявити.
У повітрі повисло важке мовчання. Перемога над аудиторами виявилася лише паузою в грі, де ставка — саме існування їхнього світу, а гравець на тому боці — щось значно темніше і могутніше, ніж будь-яка інвестиційна компанія.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!